Етикет. Дитяча енциклопедія [Валентина Скляренко] (fb2) читать постранично, страница - 2

щоб допомогти слабкому. В того, хто поважає інших, навіть думки не виникне поводитися нечемно чи під час бесіди не слухати співрозмовника. Людина, яка має смак, напевно не буде вбиратися, мов папуга, або ж перебирати міру з косметикою. Але є люди, які позбавлені душевної чутливості. Саме для них вивчення правил етикету перетворюється на щось нудне й нецікаве.

Навіть зграя розбійників повинна дотримуватися якоїсь моралі, аби залишатися зграєю; вони можуть грабувати увесь світ, але не один одного.

Рабіндранат Тагор

Внутрішні правила етикету не дозволяють людині поводитися некрасиво навіть тоді, коли її ніхто не бачить. Навіщо такі церемонії наодинці із собою? Все дуже просто: щоб не втратити самоповаги. Якщо ви поважаєте себе й інших, то внутрішній голос завжди підкаже, як вести себе з друзями і ворогами, дотримувати чи не дотримувати свого слова. Нібито все просто… Але не зовсім. Людей, які зовсім не мають честі та совісті, майже не існує. Навіть у злодіїв є власний кодекс честі – звичайно, дуже своєрідний, але є. Але річ у тім, що він буде різний у, скажімо, бізнесмена й безробітного, поліцейського і злодія. Навіть найсуворіша заповідь «не убий!» не є обов’язковою для військових під час бойових дій. Тому ми не можемо говорити про якісь загальнолюдські правила, коли не знаємо, що за ними приховується.

Уявіть собі таку картину: на засніжену тундру спадає вечір. Сім’я сідає до столу – батьки, їхні діти та старенький дідусь. Діти та батьки їдять м’ясо, а кістки скидають дідусеві на тарілку. Він вибирає рештки м’яса та жиру, висмоктує кістковий мозок. «Це ж несправедливо! – скажете ви. – Дідусеві треба підносити найкращі шматочки, чому ж його близькі так з ним поводяться?» Нам така поведінка здається проявом неповаги, хоча насправді дідуся всі дуже люблять і дбають про його здоров’я. В жорстких умовах тундри від зайвої їжі він дуже швидко втратив би сили, захворів і помер, а напівголодна «дієта» тримає його в тонусі, і він разом з усіма виїжджає пасти оленів і полює на звірів. Невідомо, хто першим запропонував такий звичай, але до нього вдавалися всі покоління, аж поки мешканці тундри не отримали вільний доступ до сучасних ліків, електрики й засобів зв’язку.

Певні табу і правила склалися не самі собою, а під впливом природних умов, історії та світогляду народу. Скажімо, заборона їсти свинину, характерна для мусульманської та єврейської культур, виникла у зв’язку з тим, що у спекотному кліматі свинина набагато швидше за інші види м’яса псується і може викликати отруєння і навіть смерть. Паранджа, яку жінок зобов’язували носити мусульмани, окрім іншого, мала і цілком раціональне значення: давала змогу довше зберегти красу.

Ви, мабуть, знаєте, що у слов’янських народів існує звичай зустрічати гостей хлібом та сіллю. Він походить від прадавніх вірувань. Хліб в усі часи вважався святинею. Він був присвячений Сонцю і був символом усього світлого й доброго на землі. У кожному домі хліб був свій, і його ділили між членами родини. Той, кого пригощали хлібом, вважався (хоча б тимчасово) членом родини. З сіллю ще цікавіше. По-перше, сіль колись була дуже дорогою приправою, не всі могли дозволити собі її купити. По-друге, вона вважалася дуже сильним оберегом. Наші предки вважали, що сіль відганяє злих духів. Отже, ніяка нечиста сила не могла скуштувати хліба з сіллю. В ті часи, коли люди вірили в те, що чаклуни й перевертні можуть набути будь-чийого вигляду, пересторога була не зайвою.

Як і люди, правила етикету народжуються, досягають розквіту і вмирають. Ніхто вже не спитає у співрозмовника: «Коли ви зробили нещасним ваше ліжко?» А ще порівняно недавно тільки так чи приблизно так можна було спитати, коли гість (чи хазяїн) прокинувся. А ось правила етикету, заведені в Інтернеті, викликали б у наших далеких предків подив. Бо вони і гадки не мали про чати й електронну пошту…

Перше знайомство з правилами етикету мало в кого залишає приємні спогади. «Сядь рівно! Не втручайся, коли дорослі розмовляють! Прибери лікті зі столу!» – кому з нас хоча б один раз у житті не доводилося чути такі (чи приблизно такі) слова? Так навіщо ж потрібні всі ці правила, всі ці хитрі прийоми, коли можна просто жити і не думати про них? Хочеш їсти – поїж, хочеш щось казати – кажи собі, нехай інші послухають. І зовсім не обов’язково бути таким, яким тебе хочуть бачити… Але замислімося на мить – чи такі вже й зайві всі ці правила поводження?

Ви, мабуть, багато разів чули про те, що людство пройшло довгий шлях свого розвитку. Утворювалися і зникали могутні держави, на зміну одній цивілізації приходила інша. Люди поступово позбавлялися незручних винаходів, замінюючи їх новими. Відійшли в минуле глиняні таблички для письма, майже зникли списи та мечі, замість абака для розрахунків використовують комп’ютери… Аось правила етикету змінилися лише в дрібницях.