КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 395246 томов
Объем библиотеки - 513 Гб.
Всего авторов - 166862
Пользователей - 89820
Загрузка...

Впечатления

DXBCKT про Никонов: Конец феминизма. Чем женщина отличается от человека (Научная литература)

Как водится «новые темы» порой надоедают и хочется чего-то «старого», но себя уже зарекомендовавшего... «Второе чтение» данной книги (а вернее ее прослушивание — в формате аудио-книги, чит.И.Литвинов) прошло «по прежнему на Ура!».

Начало конечно немного «смахивает» на «юмор Задорнова» (о том «какие американцы — н-у-у-у тупппые!»), однако в последствии «эти субъективные оценки автора» мотивируются многочисленными примерами (и доказательствами) того что «долгожданное вырождение лучшей в мире нации» (уже) итак идет «полным ходом, впереди планеты всей». Автор вполне убедительно показывает нам истоки зарождения конкретно этой «новой демократической волны» (феминизма), а так же «обоснованно легендирует» причины новой смены формации, (согласно которой «воля извращенного меньшинства» - отныне является «единственно возможной нормой» для «неправильного большинства»).

С одной стороны — все это весьма забавно... «со стороны», но присмотревшись «к происходящему» начинаешь понимать и видеть «все тоже и у себя дома». Поэтому данный труд автора не стоит воспринимать, только лишь как «очередную агитку» (в стиле «а у них все еще хуже чем у нас»...). Да и несмотря на «прогрессирующую болезнь» западного общества у него (от чего-то, пока) остается преимущество «над менее развитыми странами» в виде лучшего уровня жизни, развития технологии и т.п. И конечно «нам хочется» что бы данный «приоритет» был изменен — но вот делаем ли мы хоть что-то (конкретно) для этого (кроме как «хотеть»...).

Мне эта книга весьма напомнила произведение А.Бушкова «Сталин-Корабль без капитана» (кстати в аудио-версии читает также И.Литвинов)). И там и там, «описанное явление» берется «не отдельно» (само по себе), а как следствие развития того варианта (истории государств и всего человечества) который мы имеем еще «со стародавних лет». Автор(ы) на ярких и убедительных примерах показывают нам, что «уровень осознания» человека (в настоящее время) мало чем отличается от (например) уровня феодальных княжеств... И никакие «технооткрытия» это (особо) не изменяют...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Витовт про Гулар: История мафии (История)

Мафия- это местное частное явление, исторически создавшееся на острове Сицилия. Суть же этого явления совершенно иная, присущая любому государству и государственности по той простой причине, что факторы, существующие в кругах любой организованной преступности, всепланетны и преследуют одни и те же цели. Эти структуры разнятся названием, но никак не своей сутью. Даже структуры этих организаций идентичны.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Любопытная про Виноградова: Самая невзрачная жена (СИ) (Современные любовные романы)

Дочитала чисто из-за упрямства…В книге и язык достаточно грамотный, но….
Но настолько все перемешано и лишено логики, дерганое перескакивание с одного на другое, непонятно ,как, почему, зачем?? Непонятные мотивы, странные ГГ.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Косинский: Раскрашенная птица (Современная проза)

Как говорится, если правда оно ну хотя бы на треть...
Ну и дремучее же крестьянство в Польше в средине XX века. Так что ничуть не удивлен западноукраинскому менталитету - он же примерно такой же.

"Крестьяне внимательно слушали эти рассказы [о лагерях уничтожения]. Они говорили, что гнев Божий наконец обрушился на евреев, что, мол, евреи давно это заслужили, уже тогда, когда распяли Христа. Бог всегда помнил об этом и не простил, хотя и смотрел на их новые грехи сквозь пальцы. Теперь Господь избрал немцев орудием возмездия. Евреев лишили возможности умереть своей смертью. Они должны были погибнуть в огне и уже здесь, на земле, познать адские муки. Их по справедливости наказывали за гнусные преступления предков, за отказ от истинной веры и за то, что они безжалостно убивали христианских детей и пили их кровь.
....
Если составы с евреями проезжали в светлое время суток, крестьяне выстраивались по обеим сторонам полотна и приветливо махали машинисту, кочегару и немногочисленной охране."


Ну, а многое другое даже читать противно...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Интересненько про Бреннан: Таинственный мир кошек (История)

Детская образовательная литература и 18+

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Symbolic про Таттар: Vivuszero (Боевая фантастика)

Читать однозначно! Этот фантастический триллер заслуживает высочайшей оценки и мне не понятно, почему Илья Таттар остановился на одном единственном романе. Он запросто мог бы состряпать богатырский цикл на тему кинутых попаданцев и не только. С такой фантазией в голове Илья мог бы проявить себя в любом фантастическом жанре с описанием жестоких сражений.
Есть опечатки в тексте, но они не умоляют самого содержания текста. 10 баллов.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Верхотуров: Россия против НАТО: Анализ вероятной войны (Документальная литература)

В полководческом азарте
Воевода ПалмерстонВерхотуров
Поражает РусьНАТО на карте
Указательным перстом...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
загрузка...

Воццек & воццекургія (fb2)

- Воццек & воццекургія (и.с. Бібліотека журналу Четвер) 666 Кб (скачать fb2) - Юрко Іздрик

Настройки текста:




Іздрик Воццек & воццекургія

Присвячується всім,

чиї тексти проступають

крізь рядки цієї оповіді,

перетворюючи її на палімпсест

Марко Павлишин. Передмова

Приємно, коли появляється гарний літературний твір, себто такий, який і дарує читацьку насолоду, і нагороджує спроби докладніше з ним розібратися.

Новий «Воццек» — четвертий за послідовністю. Першим був історично задокументований Йоганн Христіян Войцек, який 1821 р. в Ляйпциґу з ревнощів убив свою коханку. Другим «Войцеком» став драматичний фрагмент німецького письменника, лікаря та публіциста-радикала Ґеорґа Бюхнера (1813–1836). Твір був написаний у 1830-х роках на основі знайомства автора з юридично-медичною літературою стосовно справи Войцека, яка в свій час набула широкої популярности. Текст Бюхнера пропав і був віднайдений аж 1878 р. Його опубліковано 1879 р., а 1913 р. фрагмент уперше було поставлено на сцені — в Мюнхені. Наступного ж року працю над третім втіленням сюжету, вже як опери, розпочав австрійський композитор Альбан Берґ (1885–1935). Берґ був учнем і послідовником Арнольда Шьонберґа, творця атональної революції в музиці. Сьогодні опера Берґа «Воццек» (Wozzeck, на відміну від Бюхнерового Woyzeck) розглядається як приклад дещо романтизованого, пом'якшеного з огляду на сприймача, застосування дванадцятитонової системи. У 1925 р., однак, коли в Берліні відбулася прем'єра опери, незвичність її звучання викликала гострі контроверсії. В Празі наступного року оперу було знято з репертуару на вимогу поліції після того, як слухачі почали висловлювати своє обурення демонстраціями та заворушеннями.

Автор четвертого «Воццека» Іздрик — учасник спалаху літературного, мистецького та культурного (чи субкультурного) життя, пов'язаного з Івано-Франківськом початку 1990-х років. Іздрик сам подав типово химерний, але пам'ятний опис цього «франківського феномену», добачаючи у ньому в першу чергу стихійне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої, ще недавно зачинені (хоч і не щільно), раптом широко відчинилися[1]. Іздрик виступав то редактором, то художнім оформлювачем, то здійснювачем комп'ютерного набору івано-франківських журналів з мікроскопічними тиражами — проектів з нетрадиційної культури «Четвер» та «Перевал». Тут з'являлися окремі його поезії, есе, оповідання. У псевдо-енциклопедичному числі «Четверга» за 1992 р., де Іздрик оголошений на титульній сторінці як «редактор-ординарій, автор концепції (conceptual editor), тексти, візії, lead-vocal, bass», є й біографічне гасло:

ІЗДРИК (Дерибас) Юрко — це я. (Див. також «Людина»). За часом народження — Шестидесятник. За місцем народження — хімік. За переконаннями — гіґієніст. Вічний дилетант. Займався музикою, літературою, візуальним мистецтвом. У характері — парадоксальне поєднання демонстративності (на межі з екзгібіціонізмом) і патологічної інтровертованості. Мутант. Герой Чорнобильської битви[2].

«Воццек» Іздрика зберігає кілька бюхнерівсько-берґівських сюжетних мотивів[3]. Воццек, чоловік гнаний і страдальний, втрачає кохану. До його емоцій з цього приводу належать і ревнощі. Він поповнює злочин (правда, не такий сенсаційний, як його попередники: він нікого не вбиває, але дружину й дитину замикає в підвалі). Усі Воццеки схильні чимало уваги віддавати своєму небуденному баченню дійсности і всі вони полюбляють міркувати над філософськими проблемами, для чого володіють непоганим репертуаром понять та методів. Рівночасно кожен із Воццеків, а також кожен з однойменних творів розмовляє досить зрозуміло, живо й привабливо: в Бюхнера й Берґа простою німецькою, забарвленою діялектизмами й опоетизованою тропами, в Іздрика — яскравою, інтелігентною, не загерметизованою й не зманеризованою українською, яка, однак, вражає ориґінальністю стилю та ідей. Вони близькі нам, ці Воццеки. Тому в них є здатність несподівано наближати нас упритул до незатишних думок, розхитувати наш спокій.

Зупинімося на оживленості голосу, що промовляє крізь «Воццека» Іздрикового. Голос «оживлений», оскільки робить враження, ніби за ним стоїть людина — з характером, можливо, нестійким, мінливим, суперечливим, але, все ж таки, одним. І це, незважаючи на розчленування наратора на шматки з різними іменами: «він», «я», «ти», «той», «Воццек». Усіх їх об'єднує стиль (пам'ятається: «стиль — це сама людина») — різноманітний і багатий, що залюбки прогулюється по різних царинах людського знання, виявляючи приємно еклектичну ерудицію; стиль, що віртуозно орудує метафорою для гострого й оригінального оприсутнення явища; що жартує й іронізує; що цитатами й алюзіями втягає читача в гру ідентифікування прихованих текстів і розсекречування неочевидних значень.

Сумніву не підлягає: цей автор уміє писати. Він уміє, наприклад, описувати так, щоб у читача




загрузка...