КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 391385 томов
Объем библиотеки - 502 Гб.
Всего авторов - 164367
Пользователей - 88944
Загрузка...

Впечатления

IT3 про Колесников: Доминик Каррера (Технофэнтези)

очень хорошо,производственно-попаданческий роман.читаю с интересом.автору - успехов и не забывать о продолжении.

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
time123 про Коваленко: Ленточка. Часть 1 (СИ) (Альтернативная история)

Это такая поебень, что слов для описания мне просто не подобрать.

Могу лишь пожелать автору начать активней курить, и увеличить дозу явно принимаемых наркотиков, дабы поскорее избавить этот мир от своего присутствия.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Олег про Данильченко: Лузер (Альтернативная история)

Стандартный набор попаданца с кучей роялей и женщин всех рас.
В принципе задумка не плохая, но избыток событий и некоторая потеря логики (или забывчивость автора), убивает все удовольствие от прочтения. Множественные отступления вызывают лишь желание просто листать дальше, не вникая в содержание (касается обеих частей). Пройдя мимо ничего не потеряете.

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
IT3 про Корн: Дворец для любимой (Фэнтези)

домучил и с удовольствием удалил.автору видно лень разрабатывать сюжетные ходы и посему его герой постоянно попадает в плен.в каждой книге его похищают и пленяют.блин,да его или убили бы уже давно,или поумнел бы.собственно вся серия посредственна и скучновата,достоинство у нее одно - она длинная.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
serge111 про Краснов: Долгая дорога в небо (Альтернативная история)

Автор уж очень заморачивается по поводу оружия, все эти длиннющие подробности про разные калибры к разным стволам очень раздражают... в целом читается как приключения, а не как фантастика, не плохо, но концовки нет, и в завершении повторяется большой кусок текста (вопрос к редактору!, если он был)

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Чукк про Панфилов: Эффект бабочки (Альтернативная история)

Идея интересная, но написано скучно. Осилил 10% и отложил.

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
Витовт про Пендлтон: Палач. Цикл романов (Крутой детектив)

Спасибо за дополнение. С уважением, Vitovt.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
загрузка...

Воццек & воццекургія (fb2)

- Воццек & воццекургія (и.с. Бібліотека журналу Четвер) 666K (скачать fb2) - Юрко Іздрик

Настройки текста:




Іздрик Воццек & воццекургія

Присвячується всім,

чиї тексти проступають

крізь рядки цієї оповіді,

перетворюючи її на палімпсест

Марко Павлишин. Передмова

Приємно, коли появляється гарний літературний твір, себто такий, який і дарує читацьку насолоду, і нагороджує спроби докладніше з ним розібратися.

Новий «Воццек» — четвертий за послідовністю. Першим був історично задокументований Йоганн Христіян Войцек, який 1821 р. в Ляйпциґу з ревнощів убив свою коханку. Другим «Войцеком» став драматичний фрагмент німецького письменника, лікаря та публіциста-радикала Ґеорґа Бюхнера (1813–1836). Твір був написаний у 1830-х роках на основі знайомства автора з юридично-медичною літературою стосовно справи Войцека, яка в свій час набула широкої популярности. Текст Бюхнера пропав і був віднайдений аж 1878 р. Його опубліковано 1879 р., а 1913 р. фрагмент уперше було поставлено на сцені — в Мюнхені. Наступного ж року працю над третім втіленням сюжету, вже як опери, розпочав австрійський композитор Альбан Берґ (1885–1935). Берґ був учнем і послідовником Арнольда Шьонберґа, творця атональної революції в музиці. Сьогодні опера Берґа «Воццек» (Wozzeck, на відміну від Бюхнерового Woyzeck) розглядається як приклад дещо романтизованого, пом'якшеного з огляду на сприймача, застосування дванадцятитонової системи. У 1925 р., однак, коли в Берліні відбулася прем'єра опери, незвичність її звучання викликала гострі контроверсії. В Празі наступного року оперу було знято з репертуару на вимогу поліції після того, як слухачі почали висловлювати своє обурення демонстраціями та заворушеннями.

Автор четвертого «Воццека» Іздрик — учасник спалаху літературного, мистецького та культурного (чи субкультурного) життя, пов'язаного з Івано-Франківськом початку 1990-х років. Іздрик сам подав типово химерний, але пам'ятний опис цього «франківського феномену», добачаючи у ньому в першу чергу стихійне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої, ще недавно зачинені (хоч і не щільно), раптом широко відчинилися[1]. Іздрик виступав то редактором, то художнім оформлювачем, то здійснювачем комп'ютерного набору івано-франківських журналів з мікроскопічними тиражами — проектів з нетрадиційної культури «Четвер» та «Перевал». Тут з'являлися окремі його поезії, есе, оповідання. У псевдо-енциклопедичному числі «Четверга» за 1992 р., де Іздрик оголошений на титульній сторінці як «редактор-ординарій, автор концепції (conceptual editor), тексти, візії, lead-vocal, bass», є й біографічне гасло:

ІЗДРИК (Дерибас) Юрко — це я. (Див. також «Людина»). За часом народження — Шестидесятник. За місцем народження — хімік. За переконаннями — гіґієніст. Вічний дилетант. Займався музикою, літературою, візуальним мистецтвом. У характері — парадоксальне поєднання демонстративності (на межі з екзгібіціонізмом) і патологічної інтровертованості. Мутант. Герой Чорнобильської битви[2].

«Воццек» Іздрика зберігає кілька бюхнерівсько-берґівських сюжетних мотивів[3]. Воццек, чоловік гнаний і страдальний, втрачає кохану. До його емоцій з цього приводу належать і ревнощі. Він поповнює злочин (правда, не такий сенсаційний, як його попередники: він нікого не вбиває, але дружину й дитину замикає в підвалі). Усі Воццеки схильні чимало уваги віддавати своєму небуденному баченню дійсности і всі вони полюбляють міркувати над філософськими проблемами, для чого володіють непоганим репертуаром понять та методів. Рівночасно кожен із Воццеків, а також кожен з однойменних творів розмовляє досить зрозуміло, живо й привабливо: в Бюхнера й Берґа простою німецькою, забарвленою діялектизмами й опоетизованою тропами, в Іздрика — яскравою, інтелігентною, не загерметизованою й не зманеризованою українською, яка, однак, вражає ориґінальністю стилю та ідей. Вони близькі нам, ці Воццеки. Тому в них є здатність несподівано наближати нас упритул до незатишних думок, розхитувати наш спокій.

Зупинімося на оживленості голосу, що промовляє крізь «Воццека» Іздрикового. Голос «оживлений», оскільки робить враження, ніби за ним стоїть людина — з характером, можливо, нестійким, мінливим, суперечливим, але, все ж таки, одним. І це, незважаючи на розчленування наратора на шматки з різними іменами: «він», «я», «ти», «той», «Воццек». Усіх їх об'єднує стиль (пам'ятається: «стиль — це сама людина») — різноманітний і багатий, що залюбки прогулюється по різних царинах людського знання, виявляючи приємно еклектичну ерудицію; стиль, що віртуозно орудує метафорою для гострого й оригінального оприсутнення явища; що жартує й іронізує; що цитатами й алюзіями втягає читача в гру ідентифікування прихованих текстів і розсекречування неочевидних значень.

Сумніву не підлягає: цей автор уміє писати. Він уміє, наприклад, описувати так, щоб у читача




загрузка...