КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 395328 томов
Объем библиотеки - 514 Гб.
Всего авторов - 166939
Пользователей - 89830

Последние комментарии

Загрузка...

Впечатления

DXBCKT про Никонов: Конец феминизма. Чем женщина отличается от человека (Научная литература)

Как водится «новые темы» порой надоедают и хочется чего-то «старого», но себя уже зарекомендовавшего... «Второе чтение» данной книги (а вернее ее прослушивание — в формате аудио-книги, чит.И.Литвинов) прошло «по прежнему на Ура!».

Начало конечно немного «смахивает» на «юмор Задорнова» (о том «какие американцы — н-у-у-у тупппые!»), однако в последствии «эти субъективные оценки автора» мотивируются многочисленными примерами (и доказательствами) того что «долгожданное вырождение лучшей в мире нации» (уже) итак идет «полным ходом, впереди планеты всей». Автор вполне убедительно показывает нам истоки зарождения конкретно этой «новой демократической волны» (феминизма), а так же «обоснованно легендирует» причины новой смены формации, (согласно которой «воля извращенного меньшинства» - отныне является «единственно возможной нормой» для «неправильного большинства»).

С одной стороны — все это весьма забавно... «со стороны», но присмотревшись «к происходящему» начинаешь понимать и видеть «все тоже и у себя дома». Поэтому данный труд автора не стоит воспринимать, только лишь как «очередную агитку» (в стиле «а у них все еще хуже чем у нас»...). Да и несмотря на «прогрессирующую болезнь» западного общества у него (от чего-то, пока) остается преимущество «над менее развитыми странами» в виде лучшего уровня жизни, развития технологии и т.п. И конечно «нам хочется» что бы данный «приоритет» был изменен — но вот делаем ли мы хоть что-то (конкретно) для этого (кроме как «хотеть»...).

Мне эта книга весьма напомнила произведение А.Бушкова «Сталин-Корабль без капитана» (кстати в аудио-версии читает также И.Литвинов)). И там и там, «описанное явление» берется «не отдельно» (само по себе), а как следствие развития того варианта (истории государств и всего человечества) который мы имеем еще «со стародавних лет». Автор(ы) на ярких и убедительных примерах показывают нам, что «уровень осознания» человека (в настоящее время) мало чем отличается от (например) уровня феодальных княжеств... И никакие «технооткрытия» это (особо) не изменяют...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Витовт про Гулар: История мафии (История)

Мафия- это местное частное явление, исторически создавшееся на острове Сицилия. Суть же этого явления совершенно иная, присущая любому государству и государственности по той простой причине, что факторы, существующие в кругах любой организованной преступности, всепланетны и преследуют одни и те же цели. Эти структуры разнятся названием, но никак не своей сутью. Даже структуры этих организаций идентичны.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Любопытная про Виноградова: Самая невзрачная жена (СИ) (Современные любовные романы)

Дочитала чисто из-за упрямства…В книге и язык достаточно грамотный, но….
Но настолько все перемешано и лишено логики, дерганое перескакивание с одного на другое, непонятно ,как, почему, зачем?? Непонятные мотивы, странные ГГ.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Косинский: Раскрашенная птица (Современная проза)

Как говорится, если правда оно ну хотя бы на треть...
Ну и дремучее же крестьянство в Польше в средине XX века. Так что ничуть не удивлен западноукраинскому менталитету - он же примерно такой же.

"Крестьяне внимательно слушали эти рассказы [о лагерях уничтожения]. Они говорили, что гнев Божий наконец обрушился на евреев, что, мол, евреи давно это заслужили, уже тогда, когда распяли Христа. Бог всегда помнил об этом и не простил, хотя и смотрел на их новые грехи сквозь пальцы. Теперь Господь избрал немцев орудием возмездия. Евреев лишили возможности умереть своей смертью. Они должны были погибнуть в огне и уже здесь, на земле, познать адские муки. Их по справедливости наказывали за гнусные преступления предков, за отказ от истинной веры и за то, что они безжалостно убивали христианских детей и пили их кровь.
....
Если составы с евреями проезжали в светлое время суток, крестьяне выстраивались по обеим сторонам полотна и приветливо махали машинисту, кочегару и немногочисленной охране."


Ну, а многое другое даже читать противно...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Интересненько про Бреннан: Таинственный мир кошек (История)

Детская образовательная литература и 18+

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Symbolic про Таттар: Vivuszero (Боевая фантастика)

Читать однозначно! Этот фантастический триллер заслуживает высочайшей оценки и мне не понятно, почему Илья Таттар остановился на одном единственном романе. Он запросто мог бы состряпать богатырский цикл на тему кинутых попаданцев и не только. С такой фантазией в голове Илья мог бы проявить себя в любом фантастическом жанре с описанием жестоких сражений.
Есть опечатки в тексте, но они не умоляют самого содержания текста. 10 баллов.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Верхотуров: Россия против НАТО: Анализ вероятной войны (Документальная литература)

В полководческом азарте
Воевода ПалмерстонВерхотуров
Поражает РусьНАТО на карте
Указательным перстом...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
загрузка...

Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби (fb2)

- Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби 938 Кб (скачать fb2) - Юрко Іздрик

Настройки текста:




Іздрик Подвійний Леон. Isтоrія хвороби

Лідії

Double Trouble

По-спражньому вільний розум

неприступний для будь-яких інтимностей з буттям, з об'єктом

і поглинутий лише одним: власною безоднею.

Е м і л ь  Ч о р а н

У принципі, небезпека передмовляння для автора сих рядків завжди була актуальною. Тим паче у випадку з прозою, подібною до писань Іздрика. Ба більше — сякі-такі рефлексії з приводу «Подвійного Леона», почасти вже друкованого в нашій малотиражній періодиці, допіру вже виникали. Тож коли він зателефонував (Іздрик? Леон?), мова зайшла про такий собі подарунок долі, коли в руках потенційного передмовця опинився нарешті повний текст роману. Але даремно цей реверс був сприйнятий на тому кінці дроту суто компліментарно, оскільки що таке дарунок, кожен розуміє по-своему. І ту саму мініятюрну труну, подаровану легендарним Ч. Буковскі його знайомим неборакам на весілля, цілком можна сприймати за милу безпощадність можливої предмови до.

Тож що насправді було до того? Бессонница. Леон. Тугие паруса. Список Іздрикових кораблів, дочитаний в альманасі «Кінець кінцем» до середини… А згодом і до кінця — в «Кур'єрі Кривбасу». Але хіба лише це? Була ще шинка Шекспіра і галети Гашека, морошка Мрожека і бламанше Бланшо, йогурт Йонеско і бісквіти Беккета, що поміж гастрономією сих достойників щоразу витикався постмодерний Іздрик. Він, виявляється, достоту завжди присутнив у всіх можливих писаннях і щойно тепер зібрав себе по краплинах, крихтах і шмарклях до одного єдиного тексту. Хоча, може, й навпаки: це ті гастрономи розсипалися Іздрикові поміж пальців. І в цьому немає нічого дивного, адже мистецтво передує життю, воно набагато старше за нього. До того ж, хто такий Іздрик? Іздрик is trick. Подвійний nie on. Подвійний бурбон. Зрештою, просто подвійний нельсон перебірливої уяви. І до його писань єдино надається метод архаїчного постмодернізму — своєрідна археологія чи па/леон/тологія мистецтва: реконструкція цілого за викинутими на узбережжя сну останками.

Загалом же сьогодні слово «інтертекстуальність» не вживає хіба лінивий, внаслідок чого воно розмазалося по тарілці наських ритуальних заклинань. Натомість методика акціональних кодів, практикована в «Подвійному Леоні», дозволяє повернути інтертекстуальності практичний сенс, інакше кажучи) — показати, як вона реалізується в тексті того чи іншого твору. Скажімо, багато хто з літературного люду сучасности стикався з проблемою двійникарства, проартикульованою сьогодні Іздриком. «В его глазах раздвоилось, и он взял половину себе» (А. Платонов). «„Он“, в свою очередь, говорит о каком-то другом „он“ и не всегда придерживается четко этих границ» (Ю. Трифонов). «Я подошел к себе, и мы обнялись» (Є. Харитонов). І подібна інтерактивність аж ніяк не дивує справжнього мічуринця, позачасового ковбоя і непідробного леона-кіллера: «Річ ясна, лише повне незнання історії, філософії та історії філософії не дозволило відьмі здогадатися, що юнак був присутнім ще на славнозвісному сніданку в Канта, коли сердега Імануїл залишився висміяним і поганьбленим» (Іздрик). «Но требуется какое-нибудь доказательство!» — вигукне знетямлений читач. «И доказательств никаких не требуется, — буде на те йому відповідь. — Все просто: в белом плаще с кровавым подбоем…»

До того ж акціональний хід, або код дій, має стосунок до того, що прийнято називати фабулою твору і що дозволяє переказати сей твір на миґах за шклянкою супу. Наразі це важко та й непотрібно, власне, передмовцеві. Інша річ, що фабулу «Подвійного Леона» все ж таки можна суто по-кортасарівськи реконструювати. Очевидно, двох героїв так само вправно можна розділити (або поєднати). Цілком вірогідно, що вільно буде навіть зрозуміти, кому з леонів-каролів належать слова прощальної настанови: «Любиш мене — люби мої капці». Але при цьому фабула як сукупність подій у їхньому внутрішньому стосунку може створити у читача хибне враження про логіку Іздрикового роману — логіку життєвої і практичної причинности. Хоча в сучасній літературі, як знати, фабули взагалі не існує, вона до незмоги слабка й недієва. Її акціональний хід — це відвертий код культурного міту.

Отож Іздрик — один із творців акціонального коду сучасної прози, де відповідні акціонально-інтуїтивні ланцюжки формально будуються за принципом «після», але життєвий зв'язок абсолютно відсутній. І тому реконструкторські заходи при читанні «Подвійного Леона» зайві. Фабула роману — «як було». Сюжет — «як оповідано» кимось із двійників-кіллерів часу, він — умовність. Щоразу розколюючись і зникаючи («хто куди — хто у внутрішню Монголію, хто в рукотворне божевілля, хто в ненастанні подорожі») мітологійні персонажі роману породжують нових парних героїв: той Леон, не той Леон — яка різниця, коли «моя печінка вже не




загрузка...