КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 391661 томов
Объем библиотеки - 503 Гб.
Всего авторов - 164485
Пользователей - 89004
Загрузка...

Впечатления

DXBCKT про Царегородцев: Арктический удар (Альтернативная история)

Когда я в первый раз случайно прочитал аннотацию и название СИ, подумал что это какая-то ошибка — т.к аналогичное (и видимо куда более объемная СИ) имеется у Савина ("Морской волк"). Однако (как позже выяснилось) эта «тема» у авторов «одна на двоих», просто каждый (отчего-то) пошел своим персональным путем.

Но поскольку «данный вариант» (Царегородцева) я начал читать уже после того, как я неоднократно ознакомился с «вариантом» Савина (так - только первую книгу перечитывал раз 7, как минимум), то я невольно начал сравнивать эти варианты друг с другом.

И если первые страниц 200 все повествование (в варианте Царегородцева) идет «ноздря в ноздрю», то к середине книги уже начинаются «расхождения»... Первое что меня «зацепило», это какая-то дурная «кликуха» Лапимет и не менее дурацкие «письма к султану»... Хм... ну ладно (подумал я), хотя «это впечатление — ушло в минус (Царегородцеву). Но далее: описание первой встречи (в версии Царегородцева) «с потомками» существенно изменено и... вся прелесть от нее как-то... поблекла (что ли) и это уже «жирный минус» (по крайней мере у Савина этот эпизод получился намного «сильнее»)...

В плюс же «новой версии» (Царегородцева) идет описание сотрудничества «приглашенных гостей в Москве» и прочие интриги (этого у Савина непосредственно после «встречи» по моему нет) и первые 2 книги только лишь «вечный бой». Но и этот «плюс» со временем выходит «на минус», поскольку «живой реакции на потомков» как не было так нет, - идет только описание «всяческих восторгов» и «направлений на ответственную работу», итогом которой становится почти молниеносное внедрение всяких «вкусных ништяков». Про то - что собственно «потомки приплыли под другим флагом» отчего-то (в беседах «верхов» И.В.С и пр) нигде не сказано . Все отношение — приплыли «да и хрен с ними», дадим пару наград, узнаем «прогнозы на ближайшее время» а там... В общем подход не самый вдумчивый и знакомый по темам «попаданцы в фентези» или «средние века», где наличие «иновременного гостя» само собой подразумевает мгновенный (как бы «сам по себе») переход «от кремневого пистолета к ПБС»... А что? ГГ же дал «пару дельных советов»... Вот и получите!

P.S Конечно в данной книге это не носит столь откровенный характер, но «отголоски» этого есть. Плюс ГГ «совсем не живые»... какие-то восторженные (удалось «поручкаться с Сталиным»!?) персонажи сменяют друг друга и «докладают» о перспективах «того что приплыло» и «того что могут сделать местные»...

В общем отчего-то данная рецензия (у меня) получилась очень уж злой.... Каюсь, наверное это все от того, что я прочитал первым вариант именно Савина, а не Царегородцева)) + Подход оформления так же в этом «помог», поскольку хоть в серии «Военная фантастика» порой печатают всякий бред, но по факту она все же выглядит гораздо лучше (оформления переплета и самих книг издательства Центрполиграф) «Наших там»))

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
IT3 про Гришин: Выбор офицера (Альтернативная история)

очень посредственно во всех смыслах.с логикой автор разминулся навсегда - магический мир,мертвых поднимают,руки-ноги отращивают,а сифилис не лечат,только молитвы и воздержание.ню-ню.вобще коряво как-то все,лучше уж было бы без магии сочинять.
заметка для себя,что бы не скачал часом проду.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Serg55 про Сухинин: Долгая дорога домой или Мы своих не бросаем (Боевая фантастика)

накручено конечно, но интересно

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Serg55 про Савелов: Шанс. Выполнение замысла. Книга 3. (Альтернативная история)

как-то непонятно, автор убил надежду на изменения в истории... и все к чему стремился ГГ (кроме секса конечно)

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Михаил Самороков про Громыко: Профессия: ведьма (Юмористическая фантастика)

Женскую фэнтези ненавижу...как и вообще всё фэнтези. Для Громыко пришлось сделать исключение. Вот хорошо. Причём - всё. И "Ведьма", и "Верные Враги", и цикл "Космобиолухи"и иже с ними. Хорошая, добротная ржачка.
Рекомендую. Настоятельно.

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
IT3 про Колесников: Доминик Каррера (Технофэнтези)

очень хорошо,производственно-попаданческий роман.читаю с интересом.автору - успехов и не забывать о продолжении.

Рейтинг: +7 ( 7 за, 0 против).
time123 про Коваленко: Ленточка. Часть 1 (СИ) (Альтернативная история)

Это такая ***, что слов для описания мне просто не подобрать.

Могу лишь пожелать автору начать активней курить, и увеличить дозу явно принимаемых наркотиков, дабы поскорее избавить этот мир от своего присутствия.

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
загрузка...

Веселий ярмарок (fb2)

- Веселий ярмарок [uk] 913K (скачать fb2) - Микола Васильович Білкун - Станіслав Павловський - Сергій Кисельов - Юрій Пригорницький - Віктор Федорович Баранов

Настройки текста:




Веселий ярмарок ВИПУСК ПЕРШИЙ Гумор і сатира

ЦЕЙ СЕРЙОЗНИЙ, СЕРЙОЗНИЙ СМІХ

Світ сміху — це особливий світ. Світ, у якому ваші очі, затуманені слізьми і горем, несподівано починають сміятися. Тобі, як кажуть у народі, не до сміху, а ти смієшся. Смієшся, щоб жити. Смієшся, щоб твої вороги плакали.

Коли я думаю про наш український народ, його багатостраждальну історію, його добру душу, його ліричність, то, гадаю, він вижив, незважаючи ні на які історичні лихоліття, саме завдяки тому, що сміявся. Сміявся тоді, коли забороняли сміятися. Сміявся тоді, коли забороняли писати, казали: «Такої мови нема, не було і не може бути». І тоді народ сміявся! Сміявся усно. Сміявся в своїх знаменитих усмішках, анекдотах, скоромовках. А згадаймо безсмертний лист запорозьких козаків турецькому султану — цей неперевершений зразок гумористичної творчості народу!

А дзвінкий сміх штабс-капітана Сіверського драгунського полку Івана Петровича Котляревського! Хіба його сміх — не подвиг? Хіба його сміх — це не виклик усьому самодурству тодішньої царської імперії, бюрократи і чиновники якої продовжували твердити, що українська мова придатна тільки для хатнього вжитку? І раптом... як грім, як блискавиця, що розкраяла навпіл небо,— «Енеїда». Чи не з цього переможного усміху, чи не з цього жартівливого співу і почалася наша нова українська література? З сміху — література? Так, з сміху. Бо й у народі кажуть: зі сміху люди бувають!

А сатира Тараса Григоровича Шевченка? Сатира, що прирівнювалася до добре вигостреної сокири. Чи не вона була посаджена у карцери і каземати? Чи не її морили голодом і проводили під ударами шпіцрутенів крізь стрій? Так, вона. Шевченкова сатира, яка ламала найтовстіші стіни казематів і карцерів. Її не можна було ні вбити, ні повісити, ні засікти шомполами. Вона жила, живе і житиме доти, допоки житиме народ і матиме здатність сміятися.

Сьогодні український радянський народ сміється як ніколи, по-особливому. Не крізь затуманені смутком очі, не

крізь безправ'я і пригніченість, а радісно, крізь усміх торжества над важким учорашнім днем. Бо ж сказано: сміючись, народ прощається зі своїм минулим.

Сьогодні наша усмішка — це усмішка сили, усмішка перемоги, усмішка здоров'я й утвердження правди на землі.

У болгарському місті Габрово, на всесвітньовідомому Будинку сатири і гумору девіз: «Світ уцілів, бо сміявся».

В ім'я цього і ми сьогодні сміємося весело і щедро, на повні груди і на всю широчінь душі своєї. Ми сміємося на вулицях і майданах. Ми сміємося в концертних залах і палацах культури. Ми сміємося по радіо і з голубих екранів телевізорів!

І в цьому здоровому сміхові — наше торжество. Торжество перемоги великих ідей, нашого морального і фізичного здоров'я.

Україна радянська сміється як ніколи. Сміється у своїх жартівливих піснях, у своїх споконвічних народних усмішках, у своїх співомовках.

Першого квітня ми щороку проводимо Всесоюзний фестиваль сміху «Вишневі усмішки», присвячений пам'яті основоположника українського радянського гумору — Остапа Вишні.

Кожної останньої суботи серпня щедро лунають пісні і жарти на традиційному Сорочинському ярмарку на честь нашого великого земляка Миколи Васильовича Гоголя.

Кожної першої суботи січня в будь-якій круговерті зимової завірюхи весело витанцьовують і жартують вінничани. У селі Хомутинцях, де, як відомо, народився, за визначенням Івана Франка, другий народний поет України Степан Руданський. Основоположник сучасних віршованих мініатюр, так званих співомовок, автор широко відомої пісні, яка ще за життя поета стала народною: «Повій, вітре, на Вкраїну».

Третього квітня сміється Одещина. Сміх її розкотисто лунає над селом Левадівкою Миколаївського району і перекочується степами аж до Одеси. Тут, на берегах Чорного моря, проходять щороку дні, присвячені, можу з упевненістю сказати, народному поету радянської України — гумористу і сатирику Степану Олійнику.

Золотої осені, дня 23-го, щедро сміється місто-музей Кам'янець-Подільський. Тут, на Хмельниччині, святкують день байки. Це свято в «столиці байки», за визначенням

Сергія Воскресенка, започатковане у день народження видатного українського радянського байкаря Микити Годованця.

І ось ще одна, сказати б, республіканська усмішка — «Веселий ярмарок». Це перша, якщо можна так сказати, гумористична ластівка. Ми віримо, що вона прилітатиме

до нас, читачів, щороку. Прилітатиме, аби тепло привітати нас щедрим сміхом, милою усмішкою, а ідейних противників наших почастувати їдкою іронією та вбивчим сарказмом, пекучим сміхом. Бо ж недарма в народі мовиться: добрим людям — на здоров'я, ворогам — на безголов'я.

Традиційно кажучи, може, тут і не все так, як би хотілося видавцям і читачам, надто ж —




загрузка...