Філософські трактати [Григорій Сковорода] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЗМІСТ

http://vk.com/with_books

Розмова п’яти подорожних про істинне щастя в житті

Кільце

Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу

Вдячниий еродіий

Вбогиий жаийворонок

РОЗМОВА П’ЯТИ ПОДОРОЖНИХ ПРО

ІСТИННЕ ЩАСТЯ В ЖИТТІ

Дружня розмова про душевний світ

Особи: Афанасій, Яків, Григорій

Афанасій. Люди в житті своїїм працюють, метушаться, щось від

когось утаюють, а нащо - багато хто ий сам не тямить. Коли помис-

лити, то в усіх людських діл, скільки їїх там тисяч різних не є, буде

один кінець - радість серця. Чи не для сього вибираємо ми за на-

шим смаком товаришів, аби мати задоволення від спілкування з

ними; дістаємо високі чини, аби пиха наша від догідливості ін-

ших розпалювалася; вигадуємо всілякі напоїї, страви, закуски для

всолодження смаку; вишукуємо різні музики, створюємо безліч

концертів, мінуетів, танців і контратанців для звеселення слуху;

споруджуємо гарні будинки, насаджуємо сади, тчемо золототкані

парчі, матеріїї, вишиваємо їїх різними шовками і приємними для

ока квітками ий обвішуємося ними, щоб було приємно оку і ніжно

тілу; складаємо запашні спирти, порошки, помади, духи і ними

задовольняємо свіий нюх. Одне слово, всіма способами, які лише

вигадати можемо, намагаємося звеселяти дух наш. О, якими ве-

ликими веселощами користуються вельможні ий багаті персони!

В їїхніх палацах живе розчинениий у радощах і задоволенні дух. О,

яка дорога ти, радосте сердечна!

За тебе царі, князі і дуки платять безліч тисяч, а ми, біднота,

що не має статків, начебто живимося тими крихтами, що пада-

ють з їїхніх столів. Погадаий же нині, якими гульбищами охоплені

всі славні європеийські міста?

Яків. Достеменне великими. Однак я чув, що ніде немає більше

веселощів та розваг, аніж у Парижі ий Венеціїї.

Афанасій. Певно, багато їїх там, та допоки ти нам їїх з Венеціїї

перевезеш, то помремо тут з нудьги.

Григорій. Годі пащекувати, любі друзі, високі посади, веселе

місто, всілякі грища та розваги і всі ваші витівки безсилі потіши-

ти дух і тим вигнати нудьгу, що заволоділа вами.

Яків. А що ж зможе?

Григорій. Лише знання того, що складає щастя і як ийого від-

наийти.

Афанасій. Се так, ми народилися для справжнього щастя і

мандруємо до нього, а життя наше - шлях, що тече, як річка.

Яків. Здавна вже шукаю я щастя, але ніде ийого знаийти не можу.

Григорій. Коли достеменно хочете ийого віднаийти, то скажіть

мені, що для людини наийкраще?

Яків. Бог ийого знає, і взагалі, нащо питаєш про те, чого великі

мудреці не змогли вирішити і розіийшлись у своїїх гадках, як подо-

рожні на шляху? Адже те, що наийкраще,- те ий наийвище, а що наий-

вище - всьому голова і кінець. Се наийкраще добро звалось у ста-

родавніх філософів завершенням усіх доброт і верховним доб-

ром; хто ж тобі дасть відповідь, що таке є краий і пристанище всіх

наших бажань?

Григорій. Тихіше, друже міий! Дуже далеко ти забрів. Я спитаю

простіше: чого ти у своєму житті бажаєш наийбільше?

Яків. Ти наче палкою покопирсав мурашник - так несподівано

розворушив моїї бажання.

Афанасій. Я бажав би знаийти високиий чин, щоб моїї підлеглі бу-

ли міцні, як росіяни, а доброчесні, як стародавні римляни; щоб

будинок міий був венеціанськиий, сад флорентіийськиий; бажав би

бути розумним, вченим, шляхетним і багатим, як бик на шерсти-

ну…

Григорій. Що ти брешеш?

Афанасій … дужим, як лев, гарним, як Венера…

Яків. Приийшла ий мені на згадку Венера, так звана собачка.

Григорій. Прошу, кажіть.

Яків…Хвостатим, як лев, головатим, як ведмідь, вухастим, як

осел…

Григорій. Маю сумнів, щоб могли увіийти у вуха божі такі безг-

лузді бажання. Ти зі своїїми вигадками подібниий до дерева, яке

хоче бути водночас і дубом, і кленом, і липою, і березою, і фігою,

ий оливою, і явором, і фініком, і трояндою, і рутою… сонцем і міся-

цем… хвостом і головою… Дитинча, що сидить на материних ру-

ках, часто хапається за ніж, за вогонь, але премилосердна наша

мати природа краще знає, що нам корисне. Хоч і плачемо, ий пори-