Казка про Чугайстра [Платон Воронько] (fb2) читать постранично, страница - 23
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Та перед вами.
Партизани швидко гуртуються у колони. Генерал-Чугайстер обіймає дітей, цілує їх, щось іще говорить їм, та в гурті не чути ні його слів, ні прощальних слів Юрасика і Гані. Бійці підіймають на ношах комісара, він привітно махає рукою до гурту жінок і літніх гуцулів, що залишаються на подвір'ї.
Яскраво палають вогнища на верховині. Неначе кличуть до себе погрітися, бо ніч наступає свіжа і росиста. Людські колони, немов широкі ріки, стікають з верховини. Неголосно, але дружно переливається пісня:
Нам видно з гір
Вітчизни шир,
Родючі, злотні гони.
Ми йдем на бій за правий мир
Під знаменом червоним.
Столітній Бук.
Із волею вертайтесь, мужні люди!
Побідна зірка най квітчає груди!
До гурту, що залишився на подвір'ї, вибігає бабуся з куркою в руках.
Бабуся.
Пішли... Не встигла. Підождіть, будь ласка.
Та що ж це — сон чи, може, й справді казка?
Із міжгір'я гучною луною доноситься приспів гуцульської пісні:
У загін веде дорога
Легеня-героя.
Вже зоріє перемога
Та над Кінь-горою.
1957
Последние комментарии
10 часов 33 минут назад
10 часов 35 минут назад
16 часов 26 минут назад
20 часов 31 минут назад
21 часов 6 минут назад
1 день 17 часов назад