КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 412472 томов
Объем библиотеки - 551 Гб.
Всего авторов - 151362
Пользователей - 93993

Впечатления

Ingvarson про Филимонов: Гавран (СИ) (Космическая фантастика)

Написано качественно и интересно, хоть и не ровно. Свежий взгляд на вселенную EVE - в отличии от убого-занудной "Хортианы". Взгляд ГГ на современную РФ - как аналогичный у большинства, не предвзято смотрящим на беспредел вокруг. Не совсем логичны мотивы создания "корпуса" - ну на то воля автора. Жду продолжения.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
ASmol про Птица: Росомаха (Боевая фантастика)

Таки бедный, бедный лейтенант, мне его искренне жаль, ведь это голубь(птиЦ мира ёфтить), вернее любая Птица может нагадить на голову или в голову, а бедному лейтенанто-росомахе, мало того, что он, как росомаха, самое вонючее существо в лесу, так ему и гадить придется задрав лапу, *опу подтирать кривыми когтями ... Ё-моё, Ёперный театр, мля, неужели росомахи её вылизывают ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Витовт про Вербинина: Сборник "Иван Опалин" [5 книг] (Исторический детектив)

Спасибо! Но после того как книга готова в FBE 2.6.7., надо нажать на "Сохранить" и тогда видны в выпавшем сообщении что не доделано и каковы ошибки. То есть почему файл не валидный! Успехов, Странник!
Эпиграф в произведении "Московское время" - а именно "Все персонажи и события данного романа вымышлены. Любое сходство с действительностью случайно."-оформлен неправильно, потому валидатор ругается.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
кирилл789 про Зиентек: Мачехина дочка (Исторические любовные романы)

иногда выскакивающий "папа-баран" вместо "папы-барона", конечно, огорчает, но интрига держит до конца.) или у меня такой неудачный, неотредактированный вариант.
но прекрасно выписанные персонажи интригующий сюжет украшают и не дают оторваться.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
кирилл789 про Малиновская: Чернокнижники выбирают блондинок (Любовная фантастика)

а ещё деревенская девка своей матери, деревенской тётке, указывает, что готовить на завтрак.) а ещё она, в СЕМНАДЦАТЬ лет (!) гуляет. иногда - до озера и обратно. а её "жених, которому ВОСЕМНАДЦАТЬ, тоже там гуляет! в разгар ЛЕТНЕГО РАБОЧЕГО дня! в СЕЛЕ!
и почему-то деревенская девка купается или в платье, или - голышом. других вариантов она не знает.
а ещё, ей показывают застёжку плаща чернокнижника, который нашли у неё в кармане, и спрашивают: "ты зачем с этим чернокнижником связалась?" а девка не понимает почему на неё злятся.)
то есть: мужик дал плащ прикрыться; застёжка с плаща; чернокнижник; злость и бешенство окружения, задающего такие вопросы; и это у неё в логическую цепочку не связываются.
раньше я думал, что это такой писательский приём. потом думал, что просто неграмотность, необразованность не даёт таким "писательницам" изложить сюжет. сейчас я понимаю, что они просто дуры.
когда я натыкаюсь: споткнулась, упала, стукнулась; если её бьют всё время; если бьют, то исключительно по голове; если сюжет ещё даже не начат, но сопли уже текут; если жрут-жрут-и жрут; бросаю читать. напрасно потерянное время.
неудачницы, неудачно оправдывающие свою никчёмность. НИЧЕГО не делающие, чтобы переломить ситуацию в свою пользу.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Serg55 про Волкова: Академия магии. Бессильный маг (СИ) (Боевая фантастика)

довольно интересно

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
кирилл789 про Ведышева: Звездное притяжение (Космическая фантастика)

писала девочка-подросток?
мне, взрослому, самодостаточному, обременённому семьёй, детьми, серьёзной работой, высшим образованием и огромным читательским опытом это читать невозможно.
дети. НЕ НАДО ПИСАТЬ "книжки". вас не будут читать и, что точно, не будут покупать. правда, сначала вас нигде не издадут. потому что даже для примитивных "специалистов" издательств, где не знают, что существуют наречия, а "из лесУ", "из домУ", "много народУ" - считают нормой, ваша детская писательская крутизна - тоже слишком.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Чорний лабіринт (fb2)

- Чорний лабіринт (а.с. Пригоди. Подорожі. Наукова фантастика) 1.78 Мб (скачать fb2) - Василь Сичевський

Настройки текста:




Василь Сичевський ЧОРНИЙ ЛАБІРИНТ




Художнє оформлення та ілюстрації В. В. ВАСИЛЕНКА


ЧАСТИНА ПЕРША КІНЦІ У ВОДУ






РОЗДІЛ І ОПЕРАЦІЯ «БЕРНГАРД»



ехитра мелодія старовинного баварського танцю злетіла з високої шпилястої башти мюнхенської ратуші і попливла над містом. Сполохані передзвоном курантів, закружляли над баштою голуби. Їх щоразу лякав дивовижний турнір бронзових рицарів, і вони носилися в блакитній високості, здивовані й трепетні.

Давно забулось ім'я хитромудрого майстра, а витвір його фантазії ще й досі вражає жителів баварської столиці. Щовечора десь близько сьомої години на площі перед ратушею збирається натовп і протягом десяти хвилин зачаровано спостерігає спектакль бронзових кавалерів. Малиново виспівують дзвони курантів, осіннє сонце забарвлює у невловимі золотаві тони зеленкувату від часу бронзу, і, коли дивишся знизу, все те здається казкою. Гудуть великі дзвони, поспішно ховаються в башті бронзові рицарі, куранти невмолимо нагадують про земне, і натовп починає розтікатися од ратуші вузенькими вуличками.

Хорст Торнау, високий юнак. у лискучому дощовику із значком шарфюрера гітлерюгенда в петлиці, звірив свій годинник з курантами. Як довго тягнеться час. Попереду ще ціла година нудного чекання. Він підійшов до приземкуватого спортивного «майбаха» і хотів було відчинити дверцята, але раптом помітив шефа мюнхенського гестапо, що проходив мимо. Рвучко викинувши вперед руку, юнак вигукнув: «Хайль Гітлер!» Оберштурмбанфюрер Дітц ліниво підняв затягнуту у чорний сап'ян руку і, навіть не глянувши на шарфюрера, відповів: «Хайль!» Пишногруда блондинка, яка міцно тримала Дітца під лікоть, цілком володіла його увагою.

Шарфюрер нервово насунув на лоба лакований козирок студентського кашкета і сів у машину. «Майбах» видихнув сизу хмарину диму, сердито ревнув мотором і покотив через Марієнплац.

Сонце сідало за Швабську Юру. Останні його промені золотили загвинчену в небо готичну верхівку Марієнкірхен. Від Гайдхаузену сунули важкі, набухлі дощем хмари — провісники сирої баварської осені.

Хорст Торнау не мав звички думати за кермом. Але зараз у голову чомусь лізли всякі нісенітниці. Весь час перед ним стояло блякле надуте обличчя оберштурмбанфюрера. Пригадалась недавня зустріч з бароном Дітцом у домі професора фон Глевіца, і непевна тривога почала прокрадатися в душу. Ще і ще раз Хорст до найменших подробиць згадував приватну розмову, що відбулася між ними, і не знаходив у поведінці шефа гестапо чогось такого, що могло б пояснити ту тривожну непевність, яка все більше оволодівала ним.

Того вечора він сидів з Гізелою фон Глевіц у холі. Дівча про щось щебетало, як завжди, не зводячи з нього закоханих очей. Проте він не дослухався до її слів. Підійшов Гуго. Власне, він і запросив Хорста на цей сімейний вечір фон Глевіців. Гуго сказав: «З тобою хоче поговорити барон».

Чемно вибачившись перед Гізелою, Хорст пройшов до кабінету професора. Барон підвівся йому назустріч, привітався, запросив сідати, почастував коньяком. Розмова точилася вільно, невимушено… Барон привітно усміхався, про щось розповідав, запитував. До речі, про що він тоді запитував? Цікавився справами організації. Розпитував про батька. Навіщо? Адже старий давно помер. Мати вийшла заміж за чистокровного арійця. Той усиновив Хорста, дав йому своє прізвище, так що з генеалогією у нього все гаразд. Питання давно вирішено, і всі ці роки ні в школі, ні в університеті не піднімалося. Та й батько його не був ні євреєм, ні комуністом — італієць, комерсант, в антидержавних справах не замішаний. Мабуть, усі ці тривоги — наслідок перевтоми, і тільки. Міг же Дітц просто поцікавитись людьми, які керують сьогодні мюнхенським гітлерюгендом. Кінець кінцем, це його прямий обов'язок. Так воно, певно, і було. Адже перш ніж запросити його для бесіди, барон майже годину розмовляв з Гуго. Гуго фон Глевіц давній друг, вісім років сиділи за одною партою. Ні, Гуго не міг сказати про нього щось погане. Отже, все те дурниці.

Машина проскочила міст над холодним, малахітовим плесом Ізару, обігнула сіре громаддя Німецького музею і вискочила на Терезієнштрасе. Починався Гайдхаузен — аристократичний район міста. Ліворуч крізь оголені осінні липи тьмяно виблискував Ізар. У цьому задумливому парку не бувало людно — будь-кого сюди не пускали. Терезієнштрасе теж ніколи не бачила натовпу. Два-три десятки перехожих за день, переважно челядь, яка обслуговує фешенебельні вілли. Хазяї цих новітніх замків, пивні і автомобільні королі, не ходили по Терезієнштрасе пішки.