КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 414811 томов
Объем библиотеки - 556 Гб.
Всего авторов - 153149
Пользователей - 94501

Впечатления

кирилл789 про Анд: Судьба Отверженных. Констанция (СИ) (Любовная фантастика)

как сказала моя супруга: автор что-то курила, и это - не сигареты.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
медвежонок про Кучер: Апокриф Блокады (Альтернативная история)

В этой повести автор робко намекает, что ленинградцев во время блокады умышленно убили голодом и холодом советские руководители, чтобы они не разочаровались в идеалах коммунизма и лично товарищах Жданове и Сталине. Ну, может быть. Нынешним россиянам тоже ведь обещан рай. Нынешним руководством.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
renanim про Воронов: Помеченный на удаление (Социальная фантастика)

любителям круза понравится.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
кирилл789 про Анд: Как стать герцогиней, или Госпожа-служанка (СИ) (Любовная фантастика)

чем прекрасна "барышня-крестьянка" пушкина а.с., так это тем, что пушкин писал о том, о чём ЗНАЛ! это была его среда жизни, отношения между людьми, которые он видел и впитал с младенчества, мораль, которая была жизнью именно этого слоя - дворянства. поэтому и сейчас читается с увлечением.
графоманка по фамилии анд пишет о "прости господи". взяв что-то, похожее за пушкинский сюжет, вместо романтики и завлекательной интриги, у неё получилась шл-ха, влезшая в тело 17-летней графской дочери. и ведущая себя соответственно, как гулящая девка.
в общем, что читать не буду, понял уже, когда к 17 сопливке служанка обратилась: миледи.
МИЛЕДИ - ОБРАЩЕНИЕ К ЗАМУЖНЕЙ ДАМЕ!!!
это так же элементарно, как и вытирание места дефекации. ты берёшься писать об аристократии? ПОУЧИСЬ СНАЧАЛА! книжки почитай.
госсподи, как вы надоели, безграмотные, безмозглые, ленивые до труда. "многа букф" у них! мозги устанут!
если бы были, может быть и устали, пусто-до-эха-черепные.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Serg55 про Лабунский: Зима стальных метелей (Альтернативная история)

галиматья конечно но иногда интересные мысли проскакивают

Рейтинг: -1 ( 0 за, 1 против).
Serg55 про Лисина: Ведьма в белом халате (Фэнтези)

м.б. и интересно, но заблокировано

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
кирилл789 про Миленина: Невеста смерти (Любовная фантастика)

и что, вы хотите сказать, что вот этот, изображённый на обложке мужик с женскими сиськами и есть смерть с косой???
я посмотрел откуда автор, СПбГУ. понятно, питерский универ, где 63-летний доцент соколов расчленил свою 24-летнюю любовницу-аспирантку. а миленина лидия - его коллега. не удивляет.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Мазепа (скорочено) (fb2)

- Мазепа (скорочено) (а.с. Скорочені твори ЗНО з української літератури) 24 Кб (скачать fb2) - Володимир Миколайович Сосюра

Настройки текста:





www.ukrclassic.com.ua – Електронна бібліотека української літератури


Володимир Сосюра


МАЗЕПА

Поема


(Скорочено)


Вступ


Навколо радощів так мало...

Який у чорта «днів бадьор»,

Коли ми крила поламали

У леті марному до зорь.

І гнів, і муку неозору

Співаю я в ці дні журби,

Коли лакеї йдуть угору

Й мовчать раби...

Німій, одуреній, забитій,

Невже не встать тобі від ран?

Москві та Жечі Посполитій

Колись жбурнув тебе Богдан.

А потім хтів тобі Мазепа

Від серця щирого добра...

Його ж ти зрадила і степом

Пішла рабинею Петра.

Хіба не жах: своєї зброї

Не маєш ти в ці скорбні дні...

У тебе так: два-три герої,

А решта — велетні дурні.

У тебе так: все безголів'я,

Що на багно кричить: «Блакить!»

Якби я міг, якби зумів я

Тебе, Вкраїно, воскресить...

Твої шляхи — відчай і камінь,

Така прекрасна й, мов на гріх,

Ти плодиш землю байстрюками —

Багном і гноєм для других.

У голові твоїй — макуха:

Хіба ж ти можеш жить сама,

Російсько-польська потаскуха,

Малоросійськая тюрма.

Веди ж, безумна, до загину

Мене на розстріли і жугь...

Ах, я люблю тебе, Вкраїно,

І сам не знаю, що кажу.

Я ж син твій, син, що йшов за тебе

На смерть і реготи не раз,

Той, що прокляв і Бога й небо,

Аби тобі був слушний час.

Я йшов кривавими житами

І знов піду, де гул і мла,

Лиш одного я хочу, мамо,

Щоб ти щасливою була.


(...)


XI


Мазепа — писар курінний,

Юнак лукавий і хоробрий.

Його життя розширив обрій

З життям безперестанний бій,

Щоб знявсь він птахом до зірок.

Та жаль, в Січі нема жінок.

Вперед! Любов'ю я горю,

Любов'ю до свого героя

І до народу, чий він син,

Чия в бою не схибить зброя.

Я ж українець, як і він.


..................................................


І син донецького я степу,

Що розірвав потали гать,

Я серцем хочу показать

Страшну трагедію Мазепи,

І в ній в той час страшний незгоди

Трагедію мого народу:

Мазепа не осяг висот,

Куди ведуть життя ідеї...

В години зради і негод

Його прогнало лихо злеє

З землі омріяних свобод,

Як Богом обраний народ

Прогнав в легенді Моїсея.

Любив Вкраїну він душею

І зрадником не був для неї.

А Карл Дванадцятий?! Це — так,

Як Вашингтонові французи

Допомагали. Аж ніяк

Це, мій товаришу і брате,

Не можна зрадою назвати.

І хай упав він в боротьбі

На злі, скривавлені дороги...

Цар православіє собі

Взяв за союзника страшного.

Церкви Мазепа будував,

А цар із дзвонів лив гармати,—

І цим, товаришу і брате,

Хребет Мазепі поламав.

І красеня зів'яли брови

Разом із серцем у Молдові.

Він серцем біль народу чув,

Що вдаль дивився крізь багнети.

І єзуїтом він не був,—

Це тільки вигадка поета.

І кров стікала на ріллю,

Стискалось коло вужче й вужче...

О Пушкін, я тебе люблю,

Та істину люблю ще дужче!


.........................................................


Чого ж Мазепа не розбив

І не злетів він до висот?..

Бо не пішов за ним народ

Шляхом і радості й надії.

Не зрозумів його він мрії...

Та й як він зрозуміти міг

На перехресті злих доріг,

Під ураганами негод!..

Бо помиляється й народ,

І гнеться, як від бур лозина,

Та не ламається з негод.

Прости мене, моя Вкраїно!

Тобі молюсь... Мене прости!

Мене ж бо породила ти,

Мені дала ти карі очі,

Й я бути виродком не хочу.

Ти у кривавих злих вітрах

Ішла, не маючи кордонів,

В глухих оголених степах

На люту радість царських тронів,

Не так, як Венгрія. В горах

Була її відпорна сила,

Хоч тьма і Венгрію давила,

Хоч предком був її Атілла.

Не досягли ми тих висот,

Що сяють іншим в морі слави...

Бо помиляється й народ,

Коли немає ще держави.


Неначе збите градом жито,

Були ми серед чорних піль...

Бо не могли іще робити

Централізованих зусиль,

Не панували в власній хаті,

Програвши з долею двобій,

Як росіяни в дні прокляті,

Коли Їх полонив Батий.


В нас Академія була

У той далекий, дальній час,

Коли культура в нас цвіла,

І навіть німці вчились в нас.

А Мати-Січ! Ядро звитяг!

Іще Вольтер писав про неї,

Про малиновий слави стяг,

Що гордо маяв над землею,

Аж від Дунаю по Сиваш,

Щоб нам в віках не знать загину

І славив нашу Україну

Сам Сагайдак — Суворов наш.

Хіба це викреслиш? О ніі

Це — серце вирвати із болем

Із грудей власних, що гудуть

Од бур чуття... Ні, не забуть

Нам Войнаровського ніколи!

В Сибіру згас він, одстраждав

Під плач тайги і рев негоди...

Його Рилєєв оспівав,

Безсмертний син свого народу.

Судьбу поетову кандальну

Клянусь я оспівати теж

І смерть його на тлі пожеж...

Це буде пісня привітальна.

(Про це кажу, щоб кожен знав

Про «Малоросію печальну»)

Й сам Пушкін теж колись писаз

В своїй «Полтаві».