КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 411991 томов
Объем библиотеки - 550 Гб.
Всего авторов - 150835
Пользователей - 93910

Последние комментарии

Впечатления

Serg55 про Тур: Она написала любовь (Фэнтези)

душевно написано

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
кирилл789 про Шагурова: Меж двух огней (Любовная фантастика)

зачем она на позднем сроке беременности двойней ездила к мамаше на другую планету для пятиминутного "пособачится", так и не понял. а так - всё прекрасно. коротенько, информативненько, хэппиэндненько. и всё ясно и время не занимает много.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
кирилл789 про Веселова: Самая лучшая жена (Любовная фантастика)

всё, ровно всё тоже самое: приключения, волшебство, чёткий неподгибаемый ни под кого характер, но - умирающий муж? может следовало бы его вылечить сначала? а потом описывать и приключения и поведение, и вправление мозгов.
потому, что читая, всё равно не можешь отделаться: а парень-то умирает.

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
кирилл789 про Старр: Игрушка для волка, или Оборотни всегда в цене (Любовная фантастика)

что в этом такого, если у человека два паспорта? один американский, второй – российский. что в этом такого, чтобы вызывать полицию? двойное гражданство? и что? в какой статье какого закона это запрещено? а, в американском документе имя-фамилия сокращены? и чё? я вот, не журналист, знаю, что это нормально, они всегда так делают. а журналистка нет?? глубоко в недрах россии находится этот зажопинск, в котором на съёмной квартире проживает ггня, и родилась, выросла и воспитывалась афтар. последнее – сомнительно.
а потом у ггни низко завибрировал телефон. и, сидя на кухне и разговаривая, она услышала КАК в прихожей вибрирует ГЛУБОКОЗАКОПАННЫЙ в СУМОЧКЕ телефон.
я бросил читать, потому что я не идиот.
а ещё по улицам ходят медведи, играя на балалайках. а от мысленных излучений соседей надо носить шапочки из фольги, подойдёт продуктовая.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
кирилл789 про Старр: Игрушка для волка (Любовная фантастика)

что в этом такого, если у человека два паспорта? один американский, второй – российский. что в этом такого, чтобы вызывать полицию? двойное гражданство? и что? в какой статье какого закона это запрещено? а, в американском документе имя-фамилия сокращены? и чё? я вот, не журналист, знаю, что это нормально, они всегда так делают. а журналистка нет?? глубоко в недрах россии находится этот зажопинск, в котором на съёмной квартире проживает ггня, и родилась, выросла и воспитывалась афтар. последнее – сомнительно.
а потом у ггни низко завибрировал телефон. и, сидя на кухне и разговаривая, она услышала КАК в прихожей вибрирует ГЛУБОКОЗАКОПАННЫЙ в СУМОЧКЕ телефон.
я бросил читать, потому что я не идиот.
а ещё по улицам ходят медведи, играя на балалайках. а от мысленных излучений соседей надо носить шапочки из фольги, подойдёт продуктовая.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
кирилл789 про Антонова: Академия Демонов (Юмористическая фантастика)

сказать, что эта вещь дрянь, это быть до наивозможности деликатным. до конца я дошёл из принципа, за несколько дней. больше на такой подвиг не пойду, но прошёл МЕСЯЦ, а «впечатления» остались.
стукнулась и споткнулась эта ненормальная обо всё. идёт по ровному коридору, споткнулась. шла мимо стола, за угол поворачивала - об угол стукнулась. когда, по ощущениям, спотыканий, паданий, стуканий перевалило за сотню, я думал бросить читать, но пересилил себя.)
кроме того, психическая ещё и калечила себя намеренно. например, видит: второй этаж, и прыгает! под переломы, чем гордится.
но больше всего поразил факт: сидела она на лекции, думала. лекцию не писала. сказать, как раздражает вот это врождённое слабоумие, невозможно. спокойно можно было и конспектировать и думать, но врождённым это не дано. ничего не надумала. и в конце лекции, откинула голову и кааак шмякнется лбом о столешницу!
я тогда онемел, закурил, и понял, как получаются маньяки из преподавателей. которые вот таких вот нефЕлимов, антоновых лидий, вынуждены учить. написана исключительно автобиографичная вещь больного человека.
любой может это попробовать. сесть за стол, размахнуться головой и попытаться удариться о стол. у 100% людей нормальных это не получится. у 75-85% людей с отклонениями – тоже. мозг не позволит. мозг либо остановит голову в сантиметрах пяти от поверхности, либо – на полпути, либо – руки подсунет. в случаях 90 из 100 для всех вариантов пациент просто посмотрит на стол и ПРЕДСТАВИТ, и всё. «что я дурак, что ли».
и вещь дрянь, и автор. они неразделимы.

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
Serg55 про Попюк: Академия Теней. Принц и Кукла (СИ) (Фэнтези)

продолжение бы почитал...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Бовкун (fb2)

- Бовкун 34 Кб (скачать fb2) - Григір Михайлович Тютюнник

Настройки текста:




www.ukrclassic.com.ua – Електронна бібліотека української літератури


Григір Тютюнник

БОВКУН

Сімдесят років прожив Свирид Хорошун і ні разу в житті не стояв

на базарі в ряду, щоб уторгувать свіжу копійку.Купувати доводилося:

у неп —коня, у війну —сіль, сірники та саморобне мило, по війні пуд

жита якось купив грядку засіяти. А торгувати не торгував, хоч і було

чим: картопля родила добра і багато, цибуля, часник, огірки, яблука в

садку, груші, сливи сині угорські, вишні... І все дорідне, доброго

заводу ще й з молодого дерева, бо Хорошун двічі за життя садок

вважай заново пересадив. Тож і родило, як напоказ. Сушилося на

узвар, засипалося цукром у бутлях, щоб потім вигратись у найкраще

питво —наливку. А більше роздавалося. Не всім, щоправда, а тим,

кого знав Свирид за людей путніх —не хитрих, не підлабузливих,

роботящих, яким був і сам: у роботі —віл, у пораді —мудрець, у

компанії —співака та веселун.

За п’ятдесят своїх косарських літ нікому не поступився Свирид

Хорошун першою ручкою, хоч були мужики й сильніші за нього, та,

бач, не мали тої хватки в косарстві, яку мав Свирид. Стався,

щоправда, раз, іще до війни, такий випадок, коли не першим вийшов

Хорошун у косарській вервечці, а другим —за покійним Василем

Карим. І то не тому, що Василь косив краще від Свирида. Просто

голова підмовив його поставити рекорд на косовиці. Карий, бувши не

з хизунів, відмовлявся, сяк і так відкараскувався, бо знав, що не

перекосить Свирида, хоч і дебеліший за нього і молодший на цілих

десять років. Проте голова наполіг, тодовелося взятися за гуж. У селі

й досі ще пам’ятають, як це все сталося, і переказують молодшим,

175

навіть дітворі, щоб училися бути розважливими та неганялися за

вітром, бо його ж не доженеш. Якщо, приміром,брався хтось за

непосильне, його застерігали: «Гляди, щоб небуло, як ізКарим,—

надувся, а тоді штани прав». Цекультурніші. Абільшість навпростець

казало: «Гляди, щоб не ввахлався, як Василь Карий на рекорд!»

А було ось як. До обіду Василь махав косою таки добре, випередив

косарів на цілу ручку, хоч і сходив потом, а після обіду чи то з’їв щось

не те чоловік, чи перехвилювався, ну штани таки прав у річці, це всі

бачили, і додому пішки не здужав дійти —підводою забрали. Свирид,

що косив другим, кілька разів пускав косу при Василевих п’ятах і

казав мирно: «Може, Василю, годі?» Не на кпини брав, а просто так

казав, жаліючи хлопця. Другого дня знову косили, і Свирид, як

завжди, йшов першим, бо Василь зліг. Так і не поступився Свирид

першою ручкою нікому — ніна сороковому році життя, ні на

п’ятдесятому. А там пішли комбайни, сіножатки, й косарі вийшли з

моди.

Ще був Свирид найкращим барабанщиком біля машини, і коли він,

а не хтось із підмінних кидав снопи в барабан, машиніст спав собі під

паровиком у соломі —не боявся, що барабанщик укине цілий сніп і з

маховика спаде пас чи ще щось таке трапиться од невправності

подавальщика. Машина гула рівно, як вулик із бджолами.

Можна було б налічити чимало робіт, у яких Свирид Хорошун

правив за першу руку, та надто вже багато їх перероблено старим за

його вік.

На пенсію вийшов Свирид у шістдесят, з медаллю за добру роботу

та приймачем «Рекорд», який подарувало йому правління колгоспу.

Тепер час спливав, за домашніми клопотами, посиденьками в

однолітків та куривом. Жінки не мав ніколи, бо у війну з німцями, ще

кайзерівськими, пошкодив йому осколок ту частину тіла, яку Свирид

звав «апаратом». На старості, звісно, можна було б узяти котрусь бабу

до пари, щоб хоч прала та їсти варила, і охочі траплялися —самі

приходили свататися, але Свирид уже так звик жити бовкуном, що

навіть у переговори з ними не йшов. Не хочу —і квит.

На старість зробився Хорошун скупий далі нікуди: струхла дошка в

паркані —нової не вставить, хоч дощок має досить, навіть дубових;

загубила якась машина оберемок бамбука напроти його двору —куди

той бамбук везли і навіщо, хтозна —перший вискочив на шлях,

поцупив у хлів. І скільки потім сільські рибалки не просили на

вудлища, всім відмовляв: хай лежить, пригодиться. Падає в садку

садовина, гниєу траві, винний дух од неї на весь куток; розливається,

а нікому і яблука не дасть, хоча б покуштувати. Визбирає, обріже

гниль і посушить тоненькі зелені кружалочки або на сік у ночвах

передавить. Одне слово, скнара скнарою. Аж селянам дивитися на

нього шкода: не доганяєчоловік. Чи про смерть забув. А воно ж гріх

176

про смерть забувати. І ще диво: замолоду, поки людині всього треба,

роздавав, що мав, на всі боки, а тепер, як нічого вже не треба, окрім

сонця в затишку, тепла в хаті на старі кості та їжі не грубоїна

зморений шлунок —усе під себе підгрібає. У коморі висихають у

плетеній корзині сотні яєць, стоять попід стінами мішки з сушеницею,

поточені мишами, по