Можно сказать, прочёл всего Мусанифа.
Можно сказать - понравилось.
Вот конкретно про бегемотов, и там всякая другая юморня и понравилась, и не понравилась. Пишет чел просто замечательно.
Явно не Белянин, который, как по мне, писать вообще не умеет.
Рекомендую к прочтению всё.. Чел создал свою собственную Вселенную, и довольно неплохо в ней ориентируется.
Общая оценка... Всё таки - пять.
Цитата: "А марганец при горении выделяет кислород". Афтырь, ты в каком подземном переходе аттестат покупал? В школе преподают предмет под названием - химия. Иди учи двоечник.
Стоит внимания. Есть новизна и сюжет. Есть и ляпы. Ну например трудно потерять арбалет, еще трудней не пойти его поискать, тем более, что он весьма дорогой и удобный. Я слабо представляю, что четверо охотников уходят на охоту без дистанционного оружия и лишь по надобности его берут, тем более, что есть повозка и лошади. Слабо представляю, что охотники за своей жертвой и подранками бегаю с мечами. Имея 4 арбалета и видя волколака автор
подробнее ...
рассказывает нам как его они рассматривают и как он готовится к нападению, дожидаясь атаки. Лишь ГГ успевает нажать на спуск в догон и забыв о перезарядке несётся безоружный за целью, видимо высказать своё устное фи за грубое подталкивание. Ну и как всегда охотники на монстров не имеют элементарной защиты от таких нападений - рогатины и предпочитают служить "кеглями" и летать не имея крыльев. Стандарт вооружения для таких писателей - меч, взяв авторит - ведьмака А. Сапковского. Только у него ведьмаки были уже биомутантами и обучались с детства, имели невероятную реакцию, гибкость, скорость и кучу химии от отравлений и заживление ран от ближнего контакта с чудовищами. Наши простые предки справлялись копьями,луками, собаками, ядом и ловушками. Диванные писатели пишут глупые книги и ссылаясь друг на друга. Да нормальные охотники в лес без хороших как минимум двух обученных собак держать зверя на одном месте на хищника не пойдут, иначе сами станут дичью. Я действительно умных произведений, где хоть чему то можно научиться из реального опыта давно не читал. На фоне прочих авторов оценку ставлю - хорошо и рекомендую представлять в уме более реальные ситуации и не резать монстров ножичком, а сразу колоть зубочисткой.
Очень! очень приличная "боярка"! Прочёл все семь книг "запоем". Не уступает качеством сюжета ни Демченко Антону, ни Плотников Сергею, ни Ильину Владимиру. Lena Stol - респект за "открытие" талантливого автора!!!
часів. Засмучені людськими вадами боги покинули Землю. Чудеса перестали вершитися.
Справа, звичайно, не в цьому. Світ лишився колишній, змінилася людина, вірніше — її погляд на світ. Замість обожнених сил. дію яких первісна людина бачила в кожному прояві стихій, люди навчились розпізнавати природний бік явищ. Вони вивчили походження дня і ночі, встановили, що Сонце і Місяць не сяючі божества, а космічні тіла.
Для сучасної людини, що вміє на багато років уперед передбачити затемнення, це явище — один із доказів точності нашого пізнання законів природи. Людям, не знайомим з наукою, затемнення завжди здавалося надприродним лихом. Звичайно вважали, що якесь чудовисько поглинає світило, і тому воно починає темнішати.
У Стародавній Індії Місяць під час затемнення викрадав демон Рагу, у Стародавньому Китаї — дракон. Римляни під час затемнення сурмили, калатали в горщики й каструлі, кидали до неба смолоскипи й волали: «Місяцю, переможи!» — намагаючись допомогти йому в боротьбі з невідомим страховиськом.
Мешканці джунглів Південної Америки, вважаючи, що Місяць переслідують собаки і шматують його (від крові, що цебеніла з ран, сяєво його стає тьмяне й багряне), зчиняють страшенний галас і стріляють у небо, щоб відігнати від Місяця собак. У інших народів Місяць і Сонце ковтає ягуар (мовою південноамериканського племені тупі «затемнення» визначається довгою фразою: «ягуар з'їв Сонце»). Індіяни-алгонкіни гадали, що Місяць чорніє, коли бере на руки свого сина. А коли Місяць віддає сина своєму чоловікові — Сонцю, то затьмарюється Сонце.
— Але ж ні Сонце, ні Місяць не мають рук? — заперечив їм дослідник, що занотував цю легенду.
— Ти нічогісінько не тямиш, — відповіли йому індіяни. — Вони завжди тримають поперед себе напнені луки — ось чому не видно їхніх рук.
— Кого ж вони хочуть встрелити?
— А хіба ми знаємо?..
Про «теорії», що ними різні народи пояснюють затемнення, можна написати грубу книжку — так їх багато. Фантазія здатна створити силу-силенну варіантів навколо одного факту. Та тільки наука пояснила нам істинні причини загадкового явища.
Затемнення — лише одне серед тисяч природних явищ, яким релігійна уява в період дитинства людського розуму надавала надприродних властивостей. Мета даної книги довести фактами, як і чому народжувались ці легенди, що лежить у їх основі. Звільнивши легенду від шкаралупи марновірних домислів, ми найчастіше знаходимо в її основі природний факт, який люди, не маючи знань, не змогли правильно пояснити. А жерці й служителі різних культів спритно користалися з цього невміння і по-своєму, містично, витлумачували загадкові явища природи.
ВІД ТОТЕМА ДО СВЯТОГО ХРИСТОФОРА
ТЖУКУРИТА — ПРАБАТЬКИ
Усе незрозуміле, фантастичне завжди привертало релігійну думку.
Завважте, що в церковних міфах звичайно фігурують не нормальні тварини, а химерні істоти на зразок крилатих биків, людей з пташиними крильми, василісків, драконів, єдинорогів. Ці монстри сильніше діють на уяву. Адже віруючі не мають сумнівів щодо існування химер, описаних у священних текстах. Для них це не просто містичні символи, а істоти реальні, хоча й надприродні.
Ми побачимо, що людська уява створила фантастичні образи цих страховиськ не під враженням небесного видива. Їх неймовірні риси і надто натуральний характер розвивались, як це не дивно, природним шляхом під впливом фактів і спостережень, одержаних з арсеналу природи.
Перш ніж перейти до історії міфологічних і казкових створінь, розглянемо одне загальне питання: чому людина почала ставитись до деяких тварин, як до надприродних істот? Де історичні корені звіриного символізму в релігії та міфології?
Очевидно, це питання ми не розв'яжемо, якщо не розглянемо хоча б стисло інше: як виникла сама релігія? Чи існувала вона вічно як нагальна потреба людської душі, на зразок природженого почуття голоду, страху, любові (так вважають богослови та ідеалісти), чи це лиш «дитяча» хвороба людства, що вразила його на певній стадії соціального розвитку.
Розповідь почнемо здалеку, з глибини давноминулих віків і тисячоліть. Задовго перед тим, як людина зробила перші кроки, Землю населяли дивні істоти: духи грому, вітру, райдуги і Сонця. Фантастичні тварини жили пліч-о-пліч з ними. Серед них були удав Боллунку і змія-райдуга Мінді, індик Кіпара, ящірка Мільбілі та інші могутні тжукурита — прабатьки. Ці тварини поводились і мислили, як люди. Вони кочували країною, де зупинялись — будували житла, добували вогонь, копали криниці, щоб знайти воду.
І безживна пласка рівнина, якою була до них земля, вкривалася лісами, на ній виникали гори й ріки.
Так розповідають австралійські міфи. Давно це було, дуже давно, світ тоді був молодим, а людські племена щойно зароджувались. Кожний людський рід походить від тварини-велетня — тжукурита. Ось чому в
Последние комментарии
6 часов 41 минут назад
6 часов 43 минут назад
12 часов 34 минут назад
16 часов 39 минут назад
17 часов 14 минут назад
1 день 13 часов назад