КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 405314 томов
Объем библиотеки - 535 Гб.
Всего авторов - 146545
Пользователей - 92096
Загрузка...

Впечатления

Serg55 про Аист: Школа боевой магии (тетралогия) (Боевая фантастика)

осталось ощущение незаконченности. а так вполне прилично, если не считать что ГГ очень часто и много кушает...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Конторович: Черный снег. Выстрел в будущее (О войне)

Пятая книга данной СИ... По прочтении данной части поймал себя на мысли — что надо бы взять перерыв... и пойти почитать пока что-нибудь другое... Не потому что данная СИ «поднадоела»... а просто что бы «со свежими силами» взяться за ее продолжение...

Как я уже говорил — пятая часть является (по сути) «частью блока» (дилогии, сезона и т.п) к предыдущей (четвертой) и фактически является ее продолжением (в части описаний событий переноса «уже целого тов.Котова — в это «негостеприимное времечко»). По крайней мере (я лично) понял что все «хроники об очередной реинкарнации» (явлении ГГ в прошлое) представленны здесь по 2-м томам (не считая самой первой по хронологии: Манзырев — 1-я «Черные Бушлаты», Леонов — 2-3 «Черная пехота» «Черная смерть», Котов — 4-5 «Черные купола», «Черный снег» ).

Самые понравившиеся мне части (субъективно) это 1-я и 3-я части. Все остальное при разных обстоятельствах и интригах в принципе «ожидаемо», однако несмотря на такую «однообразность» — желания «закрыть книгу» по неоднократному прочтению всей СИ так и не возникало. Конкретно эта часть продолжает «уже поднадоевший бег в сторону тыла», с непременным «убиВством арийских … как там в слогане нынче: они же дети»)). Прибывшие на передовую «представители главка» (дабы обеспечить доставку долгожданной «попаданческой тушки») — в очередной раз получают.... Хм... даже и не «хладный труп героя» (как в прошлых частях), а вообще ничего...

Данная часть фактически (вроде бы как) завершает сюжет повествования «всей линейки», финалом... который не очень понятен (по крайней мере для того — кто не читал «дальше»). В ходе череды побед и поражений из которых ГГ «в любой ипостаси» все таки выкручивался, на сей раз он (т.е ГГ) внезапно признан... безвести пропавшим...

Добросовестный читатель добравшийся таки до данного финала (небось) уже «рвет и мечет» и задается единственно правильным вопросом: «... и для чего я это все читал?». И хоть ГГ за все время повествования уничтожил «куеву тучу вражин» — хоть какого-то либо значимого «эффекта для будуСчего» (по сравнению с Р.И) это так и не принесло (если вообще учесть что «эти вселенные не параллельны»... Хотя опять же во 2-й части «дядя Саша» обнаружил таки заныканные «трофейные стволы» в схроне уже в будущем...?). В общем — не совсем понятно...

Домой не вернулся — это раз! Линию фронта так и не перешел — это два! С тов.Барсовой (о которой многие уже наверно (успели позабыть) так и не встретился — это три... Есть конечно еще и 4-ре и 5... (но это пожалуй будет все же главным).

Однако еще большую сумятицу в сознанье читателя привнесет … следующий том (если он его все-таки откроет))

P.S опять «ворчу по привычке» — но сам-то, сам-то... в очередной раз читаю и собираю тома «вживую»)

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
lionby про Корчевский: Спецназ всегда Спецназ (Боевая фантастика)

Такое ощущение что читаешь о приключениях терминатора.
Всё получается, препятствий нет, всё может и всё умеет.
Какое-то героическое фентези.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
greysed про Эрленеков: Скала (Фэнтези)

можно почитать ,попаданец ,рояли ,гаремы,альтернатива ,магия, морские путешествия , тд и тп.читается легко.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
RATIBOR про Кинг: Противостояние (Ужасы)

Шедевр настоящего мастера! Прочитав эту книгу о постапокалипсисе - все остальные можно не читать! Лучше Кинга никто не напишет...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
greysed про Бочков: Казнить! (Боевая фантастика)

почитал отзывы ,прям интересно стало что за жуть ,да норм читать можно таких книг десятки,

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
Архимед про Findroid: Неудачник в школе магии или Академия тысячи наслаждений (Фэнтези)

Спасибо за произведение. Давно не встречал подобное. Читается на одном дыхании. Отличный сюжет и постельные сцены.
Лёхкого пера и вдохновения.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
загрузка...

Ідилія в пеклі (fb2)

- Ідилія в пеклі (пер. Остап Вишня, ...) (и.с. Весела планета-2) 3.44 Мб (скачать fb2) - Ярослав Гашек

Настройки текста:




Ярослав ГАШЕК ІДИЛІЯ В ПЕКЛІ Оповідання Гуморески Памфлети Фейлетони


МОЯ СПОВІДЬ

Газета «28 жовтня» в низці фейлетонів намагається зганьбити мене перед усією чеською громадськістю. Я визнаю, що все написане проти мене має в своїй основі правду. Я достеменно такий негідник і падлюка, як описує мене «28 жовтня», ба навіть і ще гірший злочинець. Тому спробую дати «28 жовтня» детальний матеріал для його нападів, і нехай матеріал цей буде моєю щиросердою сповіддю перед усією чеською громадськістю. Отже, сповідаюся перед Богом всемогутнім і перед вами, пане депутате Модрачек і пане Гудець, що я:

Вже самим народженням заподіяв велику прикрість своїй матусі, бо вона не спала кілька днів і ночей.

У тримісячному віці задушив свою мамку, і ця справа розглядалась карним судом у Празі; моя мати за моєї відсутності була засуджена до трьох місяців ув’язнення за недбалий догляд за дитиною.

Я вже тоді був такий зіпсутий, що взагалі не прийшов на суд, аби промовити хоч одне слово на захист своєї нещасної матусі.

Навпаки, я весело ріс собі далі й виявляв тваринні інстинкти.

У шість місяців я з’їв свого старшого брата і вкрав з його труни свячені образки, а потім сховав їх у постелі служниці. Її вигнали зі служби за крадіжку й засудили на десять років каторжної в’язниці за обкрадання трупа і там вона загинула не своєю смертю, побившись на щоденній прогулянці з іншими арештантками.

Наречений її повісився й зоставив по собі шестеро нешлюбних дітей, з яких потім декілька стали готельними злодіями міжнародного рангу, а один прелатом у премонстрантів, і цей останній, найстарший, друкується в «28 жовтня». Коли мені вийшов рік, у всій Празі не знайшлося б кішки, якій я не повиколював очей або не відрубав хвоста.

А коли я зі своєю бонною йшов на прогулянку, то всі собаки вже здалеку обминали мене.

А втім, бонна не довго гуляла зі мною: як мені було півтора року, я відвів її до казарм на Карловому майдані й за дві пачки тютюну продав солдатам на втіху.

Бонна не пережила такої ганьби: вона кинулась поблизу Велеславина під пасажирський поїзд, який через це зійшов з рейок; в аварії загинуло 18 душ, 12 було тяжко поранено. Серед загиблих був один торговець пташками. Усі клітки теж загинули, а з птахів призволом Божим урятувалась тільки голуб’янка, по-чеському модрачек (Суепесulа suеsіса), пташка з родини співочих, спинка сірувато-бура, над хвостиком світліша, горлечко й груди сині, а посередині біла або іржаво-руда цятка. Поширений модрачек у Чехії, трапляється, хоч і не дуже часто, на вогких місцях, зарослих чагарями. Живиться гусінню й комахами, ловлячи яких, трясе хвостиком. Посаджений у клітку, швидко приручається й багато співає (Див. «Науковий словник» Отто, том 17, с. 491, статті «Модрачек» — «Модржин»).

У трирічному віці я був найрозбещенішим хлопцем в усій Празі. В таких юних літах я вже мав любовний зв’язок з дружиною однієї високопоставленої особи, і якби ця історія стала відома широкій публіці, то збаламутила б усю Прагу й провінцію.

У чотири роки я швацькою машинкою розбив голову своїй сестрі Мані й утік із дому. Втікаючи, прихопив дома кілька тисяч гульденів і проциндрив їх у п’ятому районі зі злодіями.

Коли гроші скінчились, я почав жебрати й нишпорити по чужих кишенях, удаючи із себе сина князя Туна (тоді ще графа). Мене спіймали й відіслали до виправного будинку в Лібні; я той будинок підпалив. У вогні загинули всі вихователі, бо я позамикав їх у кімнатах.

Знов настали невеселі часи. Голодний тинявся я в п’ять років вулицями Праги й крав булочки в хлібних крамницях і яблука в овочевих. Але я знаменито підправив своє становище, вломившись до церкви св. Фоми і вкравши там золоту чашу для причастя. Ту чашу я продав одному євреєві в п’ятому районі за гульден, а проциндривши ті гроші в певному домі у Покійницькому завулку, почав шантажувати єврея, погрожуючи, що донесу на нього. Я тяг з нього гульден за гульденом, поки він урешті сам пішов до поліції й доніс на себе, бо так йому виходило дешевше.

Мені довелось утікати з Праги, і я перебрався до Польної; отож, щоб моя сповідь була вже цілком щира й повна, заявляю публічно: ту дівчину в Польній убив не Гільзер, а я! І зробив це за три гульдени!

Цілком природно, що після цього я не міг лишатися в Польній, а тому пішки подався до Відня, куди дійшов у віці шести років, а не маючи грошей на квиток до Праги, змушений був пограбувати банк на Герренштрасе, спершу задля обережності задушивши одного за одним чотирьох сторожів.

То таки справді був один із тих моїх жахливих вчинків, які важко виправдати, але не забудьте, що я знудьгувався за домом і хотів побачити після такої довгої розлуки