у мене в рюкзаку, після купівлі на диво дешевого
авіаквитка “Варшава – Нью-Йорк”
(604 бакси в обидва боки – втім, назад я не збирався),
було заникано 700 доларів – усі позичені.
виходячи з цього, я планував
проваландатися півроку чи рік і при цьому
віддати всі гроші по ходу.
я відверто їхав шукати пригод на власну жопу.
(зі щоденника)
П’ятниця, 10 березня 2006 року. Сьогодні я вирушаю на захід. Звісно, й раніше не раз доводилося їздити в нікуди, не знаючи наперед, як усе буде й не будучи впевненим у планах, але ще ніколи — так далеко й надовго. У кишені — квиток на поїзд від Києва до Ковеля Волинської області та квиток на літак із Варшави. Поки що це все, що відомо точно.
Іспити здано наперед, за місяць до загальної сесії. Залишається тільки один, останній — сьогодні, лише за кілька годин до поїзда. У рюкзаку, крім засобів гігієни, з одягу лише кілька футболок і трохи білизни; навіть бритву з собою не беру, бо все одно не зможу голитися часто. Краще взяти ножички та підстригати бороду, якщо буде треба. Єдиний светр, одні джинси й одна пара черевиків — на собі. Мінімалізм.
Ну, і крім цього — спальний мішок і старенький лептоп, перший “Пентіум”. Не впевнений, як часто зможу виходити в інтернет, але переносний комп’ютер (за функціональністю ближчий до друкарської машинки), принаймні, дає можливість постійно писати про те, що відбувається. Самому цікаво.
Оскільки тепер доведеться заощаджувати на всьому, від їжі до ночівлі, то коли я зараз думаю про себе, в голові першою виникає та сама фраза: бомжара з лептопом. Оце тепер я. Не знаю, на
Последние комментарии
18 секунд назад
1 минута 44 секунд назад
15 минут 50 секунд назад
32 минут 29 секунд назад
33 минут 17 секунд назад
36 минут назад