Обычно я стараюсь никогда не «копировать» одних впечатлений сразу о нескольких томах, однако в отношении части четвертой (и пятой) это похоже единственно правильное решение))
По сути — что четвертая, что пятая часть, это некий «финал пьесы», в котором слелись как многочисленные дворцовые интриги (тайны, заговоры, перевороты и пр), так и вся «геополитика» в целом...
В остальном же — единственная возможная претензия (субъективная
подробнее ...
оценка) состоит в том, что автор настолько ушел в тему «голой А.И», что постепенно поставил окончательный крест на изначальной «фишке» (а именно тов.Софьи).
Нет — она конечно в меру присутствует здесь (отдает приказы, молится, мстит и пр.), но уже играет (по сути) «актера второстепенного плана» (просто озвучивающего «партию сезона»)). Так что (да простит меня автор), после первоначальных восторгов — пришла эра «глухих непоняток» (в стиле концовки «Игры престолов»)) И ты в очередной раз «получаешь» совсем не то что ты хотел))
Плюс — конкретно в этой части тов.Софья возвращается «на исходный предпенсионный рубеж» (поскольку эта часть уже повествует о ее преклонных годах))
В остальном же — финал книги, это просто некий подведенный итог (всей деятельности И.О государыни) и очередной вариант новой страны «которая могла быть, если...»
p.s кстати название книги "Крылья Руси" сразу же напомнили (никак не связанный с книгой) телевизионный сериал "Крылья России"... Правда там получилось совсем не так радужно, как в книге))
По аннотации сложилось впечатление, что это очередная писанина про аристократа, написанная рукой дегенерата.
cit anno: "...офигевшая в край родня [...] не будь я барон Буровин!".
Барон. "Офигевшая" родня. Не охамевшая, не обнаглевшая, не осмелевшая, не распустившаяся... Они же там, поди, имения, фабрики и миллионы делят, а не полторашку "Жигулёвского" на кухне "хрущёвки". Но хочется, хочется глянуть внутрь, вдруг всё не так плохо.
Итак: главный
подробнее ...
герой до попадания в мир аристократов - пятидесятилетний бывший военный РФ. Чёрт побери, ещё один звоночек, сейчас будет какая-то ебанина... А как автор его показывает? Ага, тот видит, как незнакомую ему девушку незнакомый парень хлещет по щекам и, ничего не спрашивая, нокаутирует того до госпитализации. Дальше его "прикрывает" от ответственности друг-мент, бьёт, "чтобы получить хоть какое-то удовольствие", а на прощание говорит о том, что тот тридцать пять лет назад так и не трахнул одноклассницу. Kurwa pierdolona. С героем всё ясно, на очереди мир аристократов.
Персонажа убивают, и на этом мог бы быть хэппи-энд, но нет, он переносится в раненое молодое тело в магической Российской империи. Которое исцеляет практикантка "Первой магической медицинской академии". Сукаблять. Не императорской, не Петербургской, не имени прошлого императора. "Первой". Почему? Да потому что выросший в постсовке автор не представляет мир без Первого МГМУ им.Сеченова, он это созданное большевиками учреждение и в магической Российской империи организует. Дегенерат? Дегенерат. Единица.
Автор просто восхитительная гнида. Даже слушая перлы Валерии Ильиничны Новодворской я такой мерзости и представить не мог. И дело, естественно, не в том, как автор определяет Путина, это личное мнение автора, на которое он, безусловно, имеет право. Дело в том, какие миазмы автор выдаёт о своей родине, то есть стране, где он родился, вырос, получил образование и благополучно прожил всё своё сытое, но, как вдруг выясняется, абсолютно
Непередбачені затримки, як правило, не входять у плани людей. Тож і Геннадій мусив сідати на цю недосліджену планету. До неї було найближче, а Радник повідомляв без упину, що з двигунами негаразд і вони можуть скоро вийти з ладу.
І корабель «Андрій» звернув з курсу і потяг до Короборо, де успішно здійснив посадку і де Геннадій схопився за голову: в соплах затужавів зеленкуватий накип…
Що ж, пошле радіограму і років зо три нудитиметься тут, чекаючи на рятівників.
Геннадій уже потягнувся до кнопки ліфта, коли подумав, що годилося, хоча б заради інтересу, оглянути місцину: хоч-не-хоч, треба ознайомитися.
Рівнинна пустеля, датчики не фіксували ні наявності атмосфери, ні радіації — нічого. Світить якась зірка, як і наше Сонце. Все схоже на земну пустелю. Рівнинна кам’яниста пустеля. Ще й з міражами. Он, віддалік, стоять копії його корабля і його самого.
Геннадій зітхнув: треба їхати відстукувати радіограму, обідати, спати, розв’язувати кросворди, грати в шахи з Радником. Відповідь з найближчої станції має прийти через півроку. Звичайно, він проведе доступні для нього, пілота міжгалактичного лайнера, дослідження.
Днів через три, картаючи себе за легковажність, вирішив дослідити місцевість. Мало як може пожартувати Короборо: зсув грунту, короборотрус… Слід знайти запасну стоянку.
Геннадій випустив з ліфта одномісний всюдиходик-всюдильотик. Міражі тепер зовсім наблизились і коливалися, чітко вирізьблені на тлі горизонту, мов на екрані допотопного кіно. Точність фотографічна. Дзеркальність. Тільки з коливаннями.
Геннадій задумливо рушив до свого дзеркального відбитка. Міраж ішов назустріч. Його вже можна дістати рукою, він простягнув руку і відчув потиск.
«Андалузія»… Отуди к бісу! Він же мав чекати три роки, доки його заберуть, а не три дні. Посадка на Короборо — сон… та й годі. Він готував всюдиходик-всюдильотик. Якийсь жарт — оті дзеркальні відбитки корабля, його самого…
Натомість появилися будівлі станції вдалині, дорога, космодром, а на космодромі схожий на черепаху «Спартак». «Спартак» забрав його з Короборо. Прилітали за ним Коля Горбунов, Юрко Сидоренко і Непал. Вони зараз стоять позаду та підсміюються. Навіть ніколи подумати, що це галюцинація, бо ось безшумно підкотив автомобільчик, схожий на звичайний легковичок, і з нього вискочив Гарик Айвазян, начальник станції:
— Привіт, старий, як себе почуваєш? — спитав Гарик Айвазян, тиснучи Геннадієві руку.
— Нічого, а що?
— В тебе що, з радіо негаразд? — знову спитав Гарик.
— Ні, а що?
— Голос у тебе ніби переляканий. Чи від подорожі не можеш відійти?
— Справді-бо, що сталося? — Геннадій відчув себе зовсім знесиленим і байдужим до всього.
— А, козаче, — під скафандром блиснули Гарикові зуби, — відстав ти від життя в польоті. Твої позивні почув американський корабель, він перебував неподалік від Короборо. І перетрансформував тебе прямісінько на «Андалузію». Перетрансформація, брате, сила. Навчимося перетрансформовувати неорганічні тіла — і весь всесвіт наш. Принцип я потім поясню. Доки літав, багато що змінилося.
Вони сіли в машину. Геннадій почувався украй стомленим.
— Ей, — раптом згадав він, — а чому на космодромі Горбунов, Непал? Я думав, вони мене привезли.
Гарик на мить знітився.
— І думав, що три роки пробув у летаргічному сні, еге? — Гарикові зуби знов блиснули матеріально, коли він напівобернувся до Геннадія. — Вони ремонтували поблизу щось, збіг, розумієш?
— Міражі…
— Міражі, міражі… Міражі не моя компетенція. То вже тобі треба було займатися міражами на Короборо.
— Я й пробував…
— А тебе вкрали! Ха-ха! Анекдот, — Гарик від захвату крутив головою, а Геннадій непомітно для себе заснув, наостанок пригадавши, що не привітався з хлопцями зі «Спартака».
Зараз він трішки прийде до тями після сну, і все проясниться. Знайома кімната готелю, ліжко в стіні, синє світло стелі. Той самий плед з китицями, деякі китиці він колись порозпускав. Для певності розпустив ще кілька китиць і побачив, що спати його поклали в комбінезоні. Коли вже не спромоглися розбудити, то принаймні роздягли б. Він здивувався ще більше, коки, постукавши, зайшов Гарик Айвазян — і теж у комбінезоні.
— У вас що, поламалися кондиціонери? — замість привітання спитав Геннадій.
Гарик задумався на мить і махнув рукою.
— Так-так, зараз усе налагодиться, я й забув. — Гарик відхилив двері і щось крикнув у коридор. — Готово.
Датчик показав, що в кімнаті досить кисню, нормальна температура, і можна скинути скафандр. Гарик теж показав свого чорного чуба.
— Ну, здоров по-людськи, — сказав Гарик, і вони поцілувалися.
— Це було гарно з вашого боку — подбати, щоб я не змерз, — не втримався від іронії. Він саме згортав постіль і ховав у стіну ліжко.
— Та ми вже не хотіли тебе турбувати. А пледом укрили за звичкою. Ти добре виспався?
— Спасибі, не снилося нічого.
Последние комментарии
54 минут 41 секунд назад
58 минут 31 секунд назад
57 минут 59 секунд назад
1 час 7 минут назад
1 час 10 минут назад
1 час 20 минут назад