КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 409885 томов
Объем библиотеки - 546 Гб.
Всего авторов - 149419
Пользователей - 93345

Последние комментарии

Впечатления

кирилл789 про Римшайте: Академия Грейд-Холл. Ведьма по призванию (Приключения)

боян на бояне, рояль на рояле, всё это уже читалось-перечиталось. кто впервые читает лфр, может быть, и интересно, для меня нет.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
кирилл789 про Римшайте: Лакей по завещанию (Детективная фантастика)

прекрасно. и видно, как отношения развиваются, и детектив чудесен. интрига держит до конца.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
кирилл789 про Римшайте: Секретарь дьявола или черти танцуют ламбаду (Любовная фантастика)

прекрасная, милая, деловая сказка. со страданиями, конечно, куда ж деться.) но читается моментально и с интересом.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
стикс про серию twilight system

не плохая серия

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
кирилл789 про Обская: Проект таёжного дьявола (Фэнтези)

2016 год. на блинчиках с творогом на завтрак я читать прекратил. зато вычленил всё-таки годы повального клонирования этих блинов-оладий во всех лфр: 2015-2016, для особо тупых авторш ещё и 2017-18. в КАЖДОМ рОмане они жрут эти блины! блины-оладьи, оладьи-блины, аристократы жрут, дегенераты, попавшие в параллельные миры попаданки делают изумительное блюдо "блин" и местный король-принц-лорд балдеет! какое блюдо! молоко у них в параллелях есть, мука есть, яйца тоже, пекут пироги, торты, пирожки, а до блинов не додумались! тупые какие параллельтяне, блин.
или авторши, из райцентров понаехавшие, где блин - королевская еда на завтрак, обед и ужин, и великое ЛАКОМСТВО для нагрянувших гостей. потому что ничего другого на стол от нищеты голимой поставить и нечего. ну и нечего этим было хвалиться, рОманы сочиняя. из которых "на раз" вычленяется место рождения очередной "специалистки" по аристократам-королям-лордам. не позорились бы, кошёлки.

Рейтинг: +5 ( 5 за, 0 против).
кирилл789 про Обская: Единственная, или Семь невест принца Эндрю (Детективная фантастика)

весело и ненапряжно. очень приятная вещь.)

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
кирилл789 про Обская: Единственный, или Семь принцев Анастасии (Любовная фантастика)

любовно-страдательно,) и без всяких пошлостей. конец немного скомкан на мой взгляд, но сути не меняет - очень читабельно.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Айвенго (fb2)

- Айвенго (пер. Інна Л. Базилянська) (и.с. Бібліотека пригод. Золота серія) 2.03 Мб (скачать fb2) - Вальтер Скотт

Настройки текста:




Вальтер Скотт АЙВЕНГО


© http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література







РОЗДІЛ І


тій мальовничій місцевості веселої Англії, що зрошується рікою Дон, за давніх часів простягалися великі ліси, у які вкривали чималу частину надзвичайно красивих пагорбів та долин, розташованих поміж Шеффілдом та Донкастером. Залишки цих величезних лісів дотепер можна побачити навколо дворянських замків. За легендою, тут колись жив казковий уонтлейський дракон; тут відбувалися запеклі битви під час міжусобних воєн; тут також за старих часів збиралися ватаги тих відважних розбійників, подвиги й діяння яких прославлені в народних піснях та баладах.

Таке головне місце дії нашої повісті; за часом же описувані в ній події належать до кінця царювання Річарда I[1], коли повернення короля із тривалого полону здавалося бажаною, але вже неможливою подією зневіреним підданим, що зазнавали нескінченних утисків з боку знаті.

Завоювання Англії норманським герцогом Вільгельмом[2] значно посилило тиранію феодалів. Чотири покоління не змогли змішати воєдино ворожу кров норманів і англосаксів або примирити спільністю мови та взаємних інтересів ненависні одна одній народності, з яких одна все ще тішилася перемогою, а інша потерпала від наслідків своєї поразки. Після битви під Гастінгсом[3] влада цілком перейшла до норманських дворян, що аж ніяк не відзначалися поміркованістю. Майже всі саксонські принци й саксонська знать були або знищені, або позбавлені своїх володінь; небагато залишилося й дрібних саксонських власників, так званих Франклінів, за якими зберігалися землі їхніх предків. Усі монархи норманського походження надавали явної переваги своїм одноплемінникам; мисливські закони та інші розпорядження, відсутні у більш м'якому та ліберальному саксонському кодексі законів, лягли на плечі переможених, збільшуючи тягар і без того непосильного феодального гніту.

При дворі та у замках найзначніших вельмож, які намагалися завести в себе розкіш придворного побуту, говорили виключно нормано-французькою мовою; тією самою мовою велося судочинство в усіх місцях, де справлялося правосуддя. Одне слово, французька мова була мовою знаті, лицарства і навіть правосуддя, тоді як незрівнянно мужнішу й виразнішу англосаксонську мову полишили селянам і челяді, що не знали іншої мови.

Утім, необхідність спілкування між землевласниками та поневоленими людьми, що обробляли їхню землю, спричинила поступове утворення наріччя із суміші французької мови з англосаксонською, розмовляючи яким, вони розуміли одне одного. Так мало-помалу виникла англійська мова теперішнього часу, що містить у собі вдале поєднання мови переможців із мовою переможених і з тих пір сильно збагатилась запозиченнями із класичних і так званих південноєвропейських мов.

Сонце сідало за однією із вкритих густою травою просік лісу, про який вже згадувалося на початку цього розділу. Сотні крислатих дубів здіймали свої вузлуваті руки над м'яким килимом чудового зеленого дерну. Де-не-де до дубів домішувалися бук, гостролист і підлісок із різноманітних чагарників. Велика галявина посеред цієї просіки, мабуть, була місцем, де колись друїди[4] справляли свої обряди. Тут височів пагорб такої правильної форми, що здавався насипаним людськими руками; на вершині його збереглося неповне коло з величезних необроблених каменів.

Двоє людей пожвавлювали цю картину; судячи з їхнього одягу й зовнішності, вони належали до простолюдинів, що населяли в ті далекі часи лісовий район Західного Йоркширу. Старший з них був людиною похмурою і на вигляд лютою. Одежа його складалася з однієї шкіряної куртки, пошитої з дубленої шкури якогось звіра хутром угору. У зовнішності його кидалася в очі одна цікава особливість: наглухо запаяне на шиї мідне кільце на кшталт собачого нашийника. На цьому своєрідному комірі було написано саксонською: «Гурт, син Беовульфа, уроджений раб Седрика Ротервудського».

Біля свинопаса (бо саме таким було заняття Гурта) на одному з повалених каменів сидів чоловік, що виглядав років на десять молодшим од першого. Вбрання його нагадувало одяг свинопаса, але відрізнялося деякою примхливістю і було пошите з кращого матеріалу. На руках цієї людини були срібні браслети, а на шиї — срібний нашийник із написом: «Вамба, син Безмозкого, раб Седрика Ротервудського». По шапці із дзвіночками, та й по самій формі її, а також по придуркуватому і водночас