КулЛиб электронная библиотека
Всего книг - 570818 томов
Объем библиотеки - 850 Гб.
Всего авторов - 229228
Пользователей - 105811

Впечатления

Igor Aleksandrovich про Кучумова: Язык Бога (Космическая фантастика)

Прочитал с удовольствием! Рекомендую

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Stribog73 про Хохлов: И.В. Сталин смеётся. Юмор вождя народов (Биографии и Мемуары)

Вычитал. Можете качать вычитанный файл.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Stribog73 про Хохлов: И.В. Сталин смеётся. Юмор вождя народов (Биографии и Мемуары)

Хорошая книга, но много опечаток.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
IcePrincess11 про Сашар: Ямы (Детские остросюжетные)

Книга читается на одном дыхание. Мне очень понравилась. Спасибо!

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Stribog73 про Берия: Спасенные дневники и личные записи. Самое полное издание (Литература ХX века (эпоха Социальных революций))

Замечательная книга! К сожалению, у нас она заблокирована.
Найдите эту книгу на других ресурсах и прочтите.

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
Stribog73 про Стребков: Пегас - роскошь! 2-е изд., доп. (Самиздат, сетевая литература)

Все, сервер работает. Можете скачивать.

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
медвежонок про Серобабин: Расходники 1.2 (СИ) (Альтернативная история)

Заключительная часть альтернативной истории, позже переработанной автором в трилогию "Дети ветра".
Выше обычного среднего уровня, твердая 4ка.

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).

Вода, павутина [Нада Ґашич] (fb2) читать постранично

- Вода, павутина (пер. Наталя Хороз) 1.81 Мб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Нада Ґашич

Настройки текста:




Нада Ґашич Вода, павутина



САВА (словенське джерело)

Сава (латинська назва Savus) — ріка у південно-західній Європі довжиною 940 км. У Словенії ріка Сава має два витоки:

Сава Долинська бере свій початок як Надіжа в Тамарі, потім ховається під землю, знову виринає на поверхню в Зеленцях біля Ратеч і тече на південний захід;

Сава Бохинька утворюється у місці злиття Мостниці і Єзерниці, яка бере початок у Бохинському озері. Сава Бохинька тече на північний захід.

http://sl.wikipedia.org/wiki/Sava


САВА (хорватське джерело)

Сава — одна із трьох найдовших рік у Хорватії (довжиною 940 км), дві інші — Дунай і Драва. Площа басейну Сави — 95 720 км.

Сава утворюється злиттям Сави Долинської (яка бере початок у долині між Триглавом і словенсько-австрійським кордоном біля Кранської гори) і Сави Бохиньки (має витоки у Бохинському озері біля місцевості Рибичів Лаз) поблизу Ланцова у Словенії і впадає в Дунай у Белграді.

http://hr.wikipedia.org/wiki/Sava


САВА (боснійське джерело)

Сава — ріка у північній Боснії й Герцеговині, найбільша ріка у нашій країні. Утворюється злиттям рік Сави Долинської та Сави Бохиньки поблизу Ланцова у Словенії. Зі Словенії тече у Хорватію, проходить через Загреб і Сісак, а після того творить кордон між Боснією й Герцеговиною та Хорватією, далі протікає невеличким відрізком території Боснії й Герцеговини, а тоді одна її частина розділяє Боснію й Герцеговину та Сербію і врешті втікає у Сербію, й у Белграді впадає в Дунай.

У давні часи наша ріка Сава мала назву Savus, від грецького слова Savios, а сьогодні називається просто Сава.

http://bs.wikipedia.org/wiki/Sava


САВА ріка (сербське джерело)

Сава — ріка в південно-східній Європі завдовжки 940 км. Утворена злиттям рік Сава Долинська (бере початок на Кранській горі і спускається Караванками й Юлійськими Альпами на південний схід) і Сава Бохинька (витоки має на південь від Триглава) біля Радовлиці і тече на південний схід поблизу Краня, а через 300 км — через Загреб, столицю Хорватії. Велика її частина слугує кордоном між Хорватією та Боснією й Герцеговиною. У Дунай втікає у Белграді, столиці Сербії. Із Сіска до Белграда Савою ходять річкові судна.

http://bs.wikipedia.org/wiki/Sava

Вода як пролог

Почалися розмови про те, що зі Словенії рухається велика маса води; більш обережні люди уважніше прислухалися до старших, які попереджали про те, що «Сава вже колись безмаль знесла пів-Загреба», були й такі, що ходили до берега і поверталися, стурбовані картиною того, як колоди миттєво зникали під мостом у загрозливій воді, але оскільки тих, хто стежить за поведінкою ріки, ніхто не сприймає серйозно, все звелося до того, що мешканці південних районів міста чотири тижні місили болото на незаасфальтованих вулицях, а ті у центрі нервово розкривали парасолі і переживали за свої дощовики.

На початку шістдесятих новини здебільшого заспокоювали людей у час, коли їх треба було спонукати до готовності, а тривожили, коли би мало бути байдуже, тому було відомо все про Лумумбу і долю дітей із Конго, проливалися сльози за Кеннеді, сумний кінець нещасної Лайки тривожив сни загребців, але аж до вечірніх годин 25 жовтня 1964 року по радіо не було чути ані слова про те, що велика вода справді підходить до Загреба. Однак і тоді, коли нарешті оголосили, що «існує можливість проникання підземних вод у підвали окраїнних частин міста», людей більше стурбувало те, що через періодичне зникання електроенергії було більш ніж зрозуміло, що у громадських приміщеннях і поодиноких приватних оселях, в яких вже були телевізори, не зможуть переглянути чергової серії серіалу «Бонанца».

Тієї ночі Трешнєвка не потонула в мороці просто тому, що від самих початків виникнення цього району вона ніколи й не виринала з мороку. Погашені вуличні ліхтарі і мерехтливі світла досі, на щастя, не викинутих гасових ламп лише посилювали відчуття вологого холоду, тому мешканці коцами і ковдрами вкривалися до зубів.

До півночі не було чути жодних кроків. Болото поглинало і звук, і відбиток.

О другій годині ночі прив’язані пси вже люто смикали ланцюги, а неприв’язані скакали на паркани, хтось вийшов на дощ і зойкнув у ніч, хтось постукав у сусідові двері, хтось гукнув: «Мамо рідна», хтось прокляв і Трешнєвку, і темряву. З магістралі в напрямку Любляни синє міліційне світло розірвало морок, і почувся нечіткий голос із мегафона. Якби голос звучав розбірливіше, люди би дізналися, що «мешканців із обережності просять покинути підвальні приміщення і приміщення на першому поверсі»; а так вони тільки розгублено фіксували віддалену сирену, яка сповіщала про тривогу, і лише дехто зі старших людей на мить задумався над тим, що людина з дивовижною і нічим не виправданою швидкістю забуває про призначення і мету того неприродного звуку.

Не