Залізом та кров'ю. Частина друга (СИ) [Олександр Меньшов] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Annotation


Меньшов Олександр


Меньшов Олександр



Частина друга. Г╕ркий поп╕л мр╕й







Зал╕зом та кров'ю . Книга перша




(Цикл "АЛОДИ")












Частина друга . Г╕рк ий поп╕л мр╕й












2012-2013 рр




Меньшов О .В.







1


...Т╕льки-но ми оминули мис Дозорний з неприступною кам'яною фортецею Гор╕шок на самому його к╕нц╕, що стояла на сторож╕ столичного алоду та визв╕рялася вб╕к астрального моря купою гармат, як за ним в╕дразу з'явилась столична гавань. З╕знаюсь - тут же оххх... отетерев╕в! Картина, що в╕дкрилась зв╕дси, вразила мене до глибини души. ╤ справа, нав╕ть, не в розм╕рах заливу.

Поки пливли по моторошному астральному морю, я зв╕сно намагався уявити соб╕ Новоград. Серед дурнуватих думок про небезпеку мандр╕в з алоду на алод, напади велетенських астральних демон╕в на одинок╕ корабл╕ та страху випадково опинитися за бортом, в голов╕ також малювалися ╕нш╕ картинки... про вигляд столиц╕... Здеб╕льшого уявлялися як╕сь гарн╕ дерев'ян╕ хатинки. Навколо них гуляли багато одягнен╕ люди... Ну ╕ в тому же дус╕...

Все це б╕льше ╜рунтувалися на власн╕й уяв╕. Проте д╕йсн╕сть виявилась просто вражаючою. "Отетерев╕в" не зможе передати ус╕х фарб емоц╕й, як╕ мене обуяли.

З ф╕олетового, де╕нде м╕сцями с╕руватого туману проступали контури столичного порту, за яким видн╕лися невеличк╕, проте довол╕ акуратн╕ слоб╕дськ╕ будиночки прихован╕ пом╕ж зелених дерев, а ще дал╕ в╕дкривалися види на височезн╕ мури самого Новограду. А над вс╕м цим височ╕ла здоровезна башта Великого мага.

В мене аж дух запнуло... Та ╕ не т╕льки в мене: купа народу ринула на верхню палубу, щоб помилуватися кра╓видом.

Наш╕ корабл╕ несп╕шно повернули в залив, який був щ╕льно набитий судами вс╕ляких мастей: в╕д торгових до в╕йськових, в╕д маленьких шхун до галеон╕в першого рангу.

Тут ╕ там снували невелик╕ купецьк╕ корабл╕... Шастали вертк╕ г╕берл╕нгськ╕ шняки... На прикол╕ стояли шикарн╕ ельф╕йськ╕ яхти... Неподалеку несли вахту к╕лька в╕йськових сторожових бриг╕в. В╕д всього цього великого р╕зноман╕ття починала йти обертом голова.

Поява Новограда на берез╕ цього залива справа випадкова. Так поясняв п╕дпоручик, один з молодших оф╕цер╕в нашого судна. Навколо нього тод╕ з╕брався чималий натовп слухач╕в, а в╕н, очевидно радий тому, охоче розпов╕дав ус╕ляк╕ байки та ╕стор╕╖.

Отже, поява Новограда, з╕ сл╕в п╕дпоручика, справа випадкова. Не зруйнували б сто рок╕в тому стару столицю Кан╕╖, не було б цього м╕ста, а б╕ля заливу, як ╕ ран╕ше стояло б невелике поселення Велетн╕вка.

-А ви ╕ не знали? - з хитрим примруженням на обличч╕ питав балакучий п╕дпоручик. В╕н хвацько п╕дкручував вуса та весело посм╕хався. - Так тут з давн╕х-давен ╕снував невеличкий мисливський хут╕р... Жив на ньому такий соб╕ Ладислав на пр╕звисько Вовкодав. А вже п╕зн╕ше цей хут╕р розр╕сся до села... будинк╕в близько до трьохсот...

-А чому Велетн╕вка? - спитав хтось ╕з слухач╕в.

-Н╕хаз його зна╓... сього не пам'ятаю... Розпов╕м вам краще, як м╕сце для ново╖ столиц╕ вибирали... Отже, видали указ, мовляв, треба з кан╕йських алод╕в в╕дписатися о можливих зручних м╕сцях... де, що та куди... ╤ почалося змагання, бо вс╕ хот╕ли мати у себе столицю. ╤ Умойр, й ╤нгос... багато хто... Однак на Рад╕ обрали довол╕ нейтральне м╕сце. Спочатку, правда хот╕ли стару фортецю Гор╕шок перебудувати, але передумали. ╤ стала Велетн╕вка Новоградом. З╕брали з ус╕х алод╕в Л╕ги р╕зних майстр╕в, направили ╖х на буд╕вництво... Скажу вам, що м╕сто виросло досить швидко. Та ╕ зараз продовжу╓ старанно будуватися.

Новоград, з╕ сл╕в п╕дпоручика, був в╕дразу розд╕лений на три головних квартали. Один з них - Ельф╕йський - найкрасив╕ший та чист╕ший серед ╕нших. Його в╕ддали майстрам з Т╓небри й вони перетворили болото (а на м╕сц╕ кварталу д╕йсно було невеличке болото) в суц╕льне арх╕тектурне чудо.

Кр╕м цього кварталу, були ще Кан╕йський та Г╕берл╕нгський.

-╤нод╕ там так╕ хащ╕, що хай Сарн милу╓! - посм╕хався п╕дпоручик. - Якщо у ельф╕в все зрозум╕ло ╕ заблукати серед