КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 463754 томов
Объем библиотеки - 671 Гб.
Всего авторов - 217508
Пользователей - 100930

Последние комментарии


Впечатления

ТатьянаА про серию Поймать судьбу за хвост

Чистой воды графомания. Избитый, многократно переваренный сюжет: земная девушка, самостоятельная и высокоморальная, влюбляется в неземного мага; множество разных проблем и непонимания (плюс у девушки открываются необычные способности, плюс обучение в магической Академии, где этот маг, конечно, учитель), в итоге все женаты и счастливы.

Русского языка автор не слышала никогда: повсеместно "под девизом", "из разряда", "от слова совсем", "типа того". "Мечтательно зажмурила глаза", "Решительно тряхнула головой", "изнывала от любопытства","до боли желанный". А также "непонимающий взгляд", "со школы, обычно, ходила...", "соскучилась по тебе, по нас", "одеть нечего", "неторопливо кушающих Алексов". Кофе "заваривают". Авторская находка: "Любопытство точило зубы о нервы, я стискивала зубы..."

В общем, сплошная Вики Весенняя...

«Не ходил бы ты, Ванёк, во солдаты...»

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Любослав про Щепетнов: Олигарх (Альтернативная история)

Серия "Карпов" - очень даже интересна! И не скучно! И познавательно!

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Shcola про Юллем: Янки. Книга 2 (Боевая фантастика)

И книга плохая, и обложка плохая.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
roman_r про Веллер: Бомж (Современная проза)

Бред сумасшедшего высосанный из пальца.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Serg55 про Дубровный: Дочь дракона (Юмористическая фантастика)

одна из лучших фэнтези...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
renanim про Шелег: Охотник на демонов (Героическая фантастика)

послабее первой книги. если эта тенденция сохранится то заброшу эту серию

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).

Матінка Макрина (fb2)

- Матінка Макрина (пер. Андрій Бондар) 1.25 Мб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) - Яцек Денель

Настройки текста:




Яцек Денель Матінка Макрина





Передмова до українського видання

З великим задоволенням спостерігаю за публікацією моїх чергових книжок в Україні. Після «Сатурна» та «Лялі» я віддаю у ваші руки «Матінку Макрину». Ще два роки тому в мене не було жодної книжки українською, а тепер саме цією мовою перекладено найбільше моїх романів, у чому велика заслуга моїх перекладачів та видавців і за що я принагідно хочу їм щиро подякувати.

Мені надзвичайно прикро, що я не знаю української, а тому не матиму змоги побачити, як Андрій Бондар упорався з головною перекладацькою проблемою цього роману — зміщенням у часі та просторі. Оскільки мова «Матінки Макрини» для сучасного польського читача чужа — по-перше тому, що глибоко занурена в конструкції та лексику середини XIX століття (в тому числі у специфічну релігійну літературу), по-друге тому, що мова героїв походить із колишніх Кресів, зокрема з Віленщини, і насичена сходом. Насправді вона не є ані польською, ні російською, ні литовською, вона, як тоді казали, місцева. Це захопливе завдання, і — як перекладач — я Андрієві не заздрю, однак вірю, що він упорався з ним вдало.

Над «Матінкою Макриною» я працював довше, ніж над будь-якою іншою своєю книжкою, упродовж п’яти довгих років продираючись крізь наукові монографії, мемуари, діалектні словники, листи, поезію та прозу польського романтизму. Частина матеріалів була доступна майже в кожній бібліотеці, до деяких я отримав ексклюзивний доступ у римському архіві ордену змартвихвстанців, а до інших — наприклад, до листування Макрини з Ледуховським, яким ще в 1930-х роках користувалися науковці, — я доступу не мав (проте, за дивною примхою долі, уже після видання книжки придбав на аукціоні автентичний рукопис героїні — відомий мені з наукових монографій коротенький лист, який вона надіслала Міцкевичу в Римі).

Такі старання заради повернення пам’яті про якусь черницю середини XIX століття, яка настільки явно випала з нашого розуміння тієї епохи, що перед прем’єрою книжки не мала навіть своєї статті в польській «Вікіпедії», — на позір цілковите гаяння часу. Однак я переконаний, що Макрина важлива не лише для історії Польщі, а й усієї Центрально-Східної Європи, зокрема й України.


Той, хто сподівається легкої для використання казочки про погану Росію та бідну польську черницю, буде сильно розчарований — у цій історії коріння зла розпорошене, а встановити та зважити провини складно, вони проходять через усі нації та суспільні групи. Однак те, що є кошмаром нашої частини світу — тобто зростання запиту на насильство, зневага до слабшого й фальшивість нарацій, — також сутність історії Макрини Мечиславської. Можна і, я вважаю, слід робити висновки з цієї історії, навіть якщо їх утілення в життя виглядає важким, щоб не сказати — неможливим.

Однак мені здається, що іншого шляху немає.


Барбарі Мислік

De torrente in via bibet, propterea exaltabit caput.

Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!

Псалом 109

По смерті матінки Макрини черниці спалили всі її папери.

о. Александер Єловицький

Розділ I

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, я писатиму правду, тільки правду і нічого, крім правди, тож поможіть мені, Боже Небесних Сил і всі святі Твої, амінь. Ледве з’явилась я в Познані в архієпископа Прилуцького[1], ледве до ніг його припала, підняла на нього заплакані очі й промовила:


Історіямакринимечиславськоїігуменівасиліянокмінських-проїхнєсемирічнепереслідуваннязавіру. Казав мені Семашко[2], як сьогодні пам’ятаю, бачила його так, як ці торочки на вашому кріслі, як ці помпони на портьєрі, як він стояв на відстані витягнутої руки від мене і казав: Заждіть, я скоро канчуками здеру з вас шкіру, в якій ви народилися, а коли інша виросте, то по-іншому й заспіваєте. Саме так казав і не інакше, з катюгами своїми стоячи в монастирі, як із тими катюгами, що Господа нашого Ісуса Христа в Гетсиманському саду схопили, хоч ті прийшли холодної ночі весняної, березневої, квітневої, перед Великоднем, а до нас — у середині літа й на світанку. Отак до нас промовляв Семашко, а я стояла в шатах своїх ігумені монастиря василіянок, із перснем, патерицею, і сестрички мої навколо: Кристина Гувалдівна, Непомуцена Ґротковська і, врешті, Евзебія Вавжецька — та, що потім зі мною втекла з московської неволі, пута розкувавши, і тільки я її й бачила, бо ми розлетілися в різні боки, аби з Божою