Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
Чому вони не з’являються?
Мені здалось, що я плавко опускаюсь. І справді, через кілька секунд мої ноги торкнулись основи сфери.
Екран погас…”
8
— Кір, ми зараз загинемо, — прошепотів штурман. — Ти повинен спробувати.
— Я не можу ризикувати вашим життям.
Тоді Микола швидко натиснув на один з численних клапанів робота і, коли клапан відчинився, перервав тоненьку нитку запобіжника. Тепер Кір міг виконати будь-який наказ, навіть найбезглуздіший.
Штурман скочив на робота й закричав:
— Стрибай на той бік!
Кір блискавкою майнув у повітрі і опустився на чорний грунт. Але одразу ж підскочив — грунт був розжарений. А попереду синіли зарості.
Перелетівши кілька метрів, вони впали зверху на кущі.
Трохи опам’ятавшись, штурман скомандував:
— Вперед! Треба розшукати капітана.
9
“…Я знову повиснув у центрі сфери. Знову її оболонка ніби розтанула. Нескінченним потоком попливли по екрану конструкції.
Раптом серед потоку незнайомих речей помітив великий плаский диск, що рівномірно обертався. Я мимоволі простяг до нього руку. І зразу ж рух припинився. Все, крім диска, щезло. Диск перестав обертатися. В його бічних торцях були отвори, схожі на ракетні дюзи. Літальний апарат? Але хто зможе літати на диску, товщина якого не перевищує п’яти сантиметрів?
І раптом мене пройняв здогад: килими!
Це вони — розумні істоти. Це вони полонили мене й помістили в центрі сфери. А світлова сигналізація килимів — це, певно, їхня мова.
Те, що було потім, підтвердило мій здогад. Поруч з нерухомим диском молочно засвітився великий прямокутник. У лівому верхньому кутку замигтіла жовта цятка. Ну, звичайно! Адже коли мене переносили, на килимках спалахували жовті цятки. Мабуть, жовта цятка означала ідею руху.
За цей сеанс мені вдалося узнати біля десяти світлових сигналів, що відповідали різним поняттям.
Потім мене опустили на дно сфери. Відкрився отвір. Я опинився в вузькому коридорі, слабо освітленому синюватим світлом.
Раптом щось темне кинулось мені назустріч. Я інстинктивно притиснувся до стіни. Відчув на своєму обличчі щось холодне і…
— Капітане! Як ви себе почуваєте?
— Кір! — закричав я. — Ти з “Сніжинки”? А де Микола?
— Штурман Микола у сусідньому приміщенні.
Скафандр у штурмана був закіптюжений, обличчя змарніле.
Знову ми були разом.
10
…Гарно думається під мірне гудіння автофіксатора. Тепер, коли “Сніжинка” лягла на стаціонарний курс, ми з субсвітловою швидкістю летимо до Землі.
Через три з половиною роки пристанемо до Карантинного супутника. А потім — Земля. Трибуна Прощань і Зустрічей… Обійми друзів і родичів, які — що вдієш! — постарішали набагато більше за нас.
Знову й знову згадую наші дивовижні пригоди на цій планеті, згадую, як ми порозумілися з Живим Мохом.
Неоціненним помічником виявився Кір. його бездоганна електронна пам’ять досить швидко засвоїла систему світлових сигналів місцевих жителів. Кір став рухомим словником, без якого ні я, ні штурман не могли обійтись.
Живий Мох! Можливо, це не зовсім вдала назва для розумних істот, що населяють планету. Хай учені Землі придумають кращу назву.
Мов зачаровані, блукали ми по гігантських спорудах, де синтезується їжа для Живого Моху. З вершин гір милувалися планетою, її синіми гаями, спостерігали оранжеві вихори, що кружляли на рівнинах. І з кожним днем ці істоти здавалися нам все менш незвичайними…
11
Щойно до мене в рубку вбіг Кір і сказав, що робот Енквен спіймав позивні маяка космічного зв’язку Карантинного супутника.
Отже, наша подорож наближається до кінця. Незабаром земляни побачать нас на блакитних екранах телевізорів. Ми, за давньою традицією, розкажемо про все побачене й пережите.
А потім вони побачать… Живий Мох! Авжеж, Живий Мох…”
Капітан на мить одірвався від бортового журналу й подивився на боковий стелаж, де мирно дрімав Живий Килим — почесний гість Землі…
ЗМІСТ
Володимир Владко. Двійники Стьопи Лознікова
Олесь Бердник. Подорожі в антисвіт
Василь Бережний. Останній рейс “Бурана”
Володимир Міхановський. Пастка
Володимир Владко. Камінь з планети Тау
Василь Бережний. Таємнича статуя
Володимир Міхановський. Живий Мох
1
Квантова механіка — розділ фізики, що вивчає закони руху часток атомних розмірів і дуже малої маси — електронів, протонів, нейтронів, атомів, молекул.
(обратно)
Последние комментарии
1 день 10 часов назад
1 день 18 часов назад
2 дней 9 часов назад
2 дней 13 часов назад
2 дней 13 часов назад
2 дней 13 часов назад