КулЛиб - Скачать fb2 - Читать онлайн - Отзывы
Всего книг - 395350 томов
Объем библиотеки - 514 Гб.
Всего авторов - 166949
Пользователей - 89836
Загрузка...

Впечатления

DXBCKT про Никонов: Конец феминизма. Чем женщина отличается от человека (Научная литература)

Как водится «новые темы» порой надоедают и хочется чего-то «старого», но себя уже зарекомендовавшего... «Второе чтение» данной книги (а вернее ее прослушивание — в формате аудио-книги, чит.И.Литвинов) прошло «по прежнему на Ура!».

Начало конечно немного «смахивает» на «юмор Задорнова» (о том «какие американцы — н-у-у-у тупппые!»), однако в последствии «эти субъективные оценки автора» мотивируются многочисленными примерами (и доказательствами) того что «долгожданное вырождение лучшей в мире нации» (уже) итак идет «полным ходом, впереди планеты всей». Автор вполне убедительно показывает нам истоки зарождения конкретно этой «новой демократической волны» (феминизма), а так же «обоснованно легендирует» причины новой смены формации, (согласно которой «воля извращенного меньшинства» - отныне является «единственно возможной нормой» для «неправильного большинства»).

С одной стороны — все это весьма забавно... «со стороны», но присмотревшись «к происходящему» начинаешь понимать и видеть «все тоже и у себя дома». Поэтому данный труд автора не стоит воспринимать, только лишь как «очередную агитку» (в стиле «а у них все еще хуже чем у нас»...). Да и несмотря на «прогрессирующую болезнь» западного общества у него (от чего-то, пока) остается преимущество «над менее развитыми странами» в виде лучшего уровня жизни, развития технологии и т.п. И конечно «нам хочется» что бы данный «приоритет» был изменен — но вот делаем ли мы хоть что-то (конкретно) для этого (кроме как «хотеть»...).

Мне эта книга весьма напомнила произведение А.Бушкова «Сталин-Корабль без капитана» (кстати в аудио-версии читает также И.Литвинов)). И там и там, «описанное явление» берется «не отдельно» (само по себе), а как следствие развития того варианта (истории государств и всего человечества) который мы имеем еще «со стародавних лет». Автор(ы) на ярких и убедительных примерах показывают нам, что «уровень осознания» человека (в настоящее время) мало чем отличается от (например) уровня феодальных княжеств... И никакие «технооткрытия» это (особо) не изменяют...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Витовт про Гулар: История мафии (История)

Мафия- это местное частное явление, исторически создавшееся на острове Сицилия. Суть же этого явления совершенно иная, присущая любому государству и государственности по той простой причине, что факторы, существующие в кругах любой организованной преступности, всепланетны и преследуют одни и те же цели. Эти структуры разнятся названием, но никак не своей сутью. Даже структуры этих организаций идентичны.

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Любопытная про Виноградова: Самая невзрачная жена (СИ) (Современные любовные романы)

Дочитала чисто из-за упрямства…В книге и язык достаточно грамотный, но….
Но настолько все перемешано и лишено логики, дерганое перескакивание с одного на другое, непонятно ,как, почему, зачем?? Непонятные мотивы, странные ГГ.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Косинский: Раскрашенная птица (Современная проза)

Как говорится, если правда оно ну хотя бы на треть...
Ну и дремучее же крестьянство в Польше в средине XX века. Так что ничуть не удивлен западноукраинскому менталитету - он же примерно такой же.

"Крестьяне внимательно слушали эти рассказы [о лагерях уничтожения]. Они говорили, что гнев Божий наконец обрушился на евреев, что, мол, евреи давно это заслужили, уже тогда, когда распяли Христа. Бог всегда помнил об этом и не простил, хотя и смотрел на их новые грехи сквозь пальцы. Теперь Господь избрал немцев орудием возмездия. Евреев лишили возможности умереть своей смертью. Они должны были погибнуть в огне и уже здесь, на земле, познать адские муки. Их по справедливости наказывали за гнусные преступления предков, за отказ от истинной веры и за то, что они безжалостно убивали христианских детей и пили их кровь.
....
Если составы с евреями проезжали в светлое время суток, крестьяне выстраивались по обеим сторонам полотна и приветливо махали машинисту, кочегару и немногочисленной охране."


Ну, а многое другое даже читать противно...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Интересненько про Бреннан: Таинственный мир кошек (История)

Детская образовательная литература и 18+

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Symbolic про Таттар: Vivuszero (Боевая фантастика)

Читать однозначно! Этот фантастический триллер заслуживает высочайшей оценки и мне не понятно, почему Илья Таттар остановился на одном единственном романе. Он запросто мог бы состряпать богатырский цикл на тему кинутых попаданцев и не только. С такой фантазией в голове Илья мог бы проявить себя в любом фантастическом жанре с описанием жестоких сражений.
Есть опечатки в тексте, но они не умоляют самого содержания текста. 10 баллов.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Верхотуров: Россия против НАТО: Анализ вероятной войны (Документальная литература)

В полководческом азарте
Воевода ПалмерстонВерхотуров
Поражает РусьНАТО на карте
Указательным перстом...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
загрузка...

Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91 (fb2)

- Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91 (пер. Людмила Бутенко, ...) (а.с. ППФ (пригоди, подорожі, фантастика)-91) 1.64 Мб (скачать fb2) - Зенна Хендерсон - Роберт Шеклі - Віктор Васильович Савченко - Андрій Всеволодович Дмитрук - Анатолій Михайленко

Настройки текста:






Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91




Упорядник Л. П. Забродська

Художник О. І. Дмитрієв

ПОДОРОЖІ

Андрій Дмитрук ДИВО НА ЛОТОСІ[1] Дозвільні роздуми туриста

Передчуття почались іще в Москві, під час інструктажу в Спілці кінематографістів, де було зібрано групу з тридцяти двох чоловік — тих, хто мав намір їхати в “спецтурподорожування” країнами Південної Азії. (Спеціалізований туризм від нашої творчої спілки повинен включати й ознайомлення із зарубіжною кіноіндустрією — проте в одних країнах це робиться, а в інших, хвалити Бога, ні.) Інструктаж був довгий і нудний, з нього мені запам’яталися три головні пункти: не купувати напоїв та наїдків у вуличних рознощиків, не тягти зразу багато страв зі “шведського столу” — краще підійти до нього зайвий раз, дбати про моральне обличчя радянського громадянина… А втім, я не так слухав, як розглядав своїх майбутніх супутників по мандрівці на край світу. Москва, Ленінград, Грузія, Вірменія, Прибалтика; киян двоє — я і композитор, який пише музику для кіно (імен я тут називати не буду). Одразу видалось мені (ось і передчуття!), що з декотрими членами групи, особливо москвичами, будуть ускладнення. Така вже довкруг цих людей стояла аура… точніше, відсутність її, як довкруг ожилих мерців — зомбі: морально спустошені, нервово виснажені, цинічні, злостиві створіння. Власне, я давно вже, на зразок одного з героїв Селінджера, розподілив усіх людей, що оточують мене, на живих та зомбі. Селінджер мав рацію. Зомбі може мати гарний вигляд, усміхатися, вести справи, віддаватись плотським любощам — усередині в нього чорно й порожньо, як у будинку, Що вигорів.

Керівник групи здавався живим: такий собі бонвіван під шістдесят, випещений добродушний режисер посередніх здібностей. Я зрозумів, що з ним можна буде зварити кашу — і теж не помилився…

Наступного дня, а точніше вже вночі, ми завантажились у черево аеробуса Іл-88. Либонь, я назвав би його аеротеплоходом — неначе концертний зал. Перш ніж сідати, в барі, де можна було витратити останні радянські карбованці, я прийняв добрячу дозу коньяку, — і все ж ніч у позітрі перебув погано, так і не заснув як слід…

Світанок на борту літака перетворився на справжнє, не вигадане диво. Я побачив зверху гори Північної Індії. Спочатку крізь густу синяву проступали білі хребти, далі їхні схили почали набувати теплих кольорів, а по вершинах ніби хтось пензлем пройшовся, залишаючи жовтогарячі мазки.

Коли Іл-86 завершував коло над безкраїм, пласким Делі, я думав про те, що десь у цих краях лежить рівнина Курукшетра, де відбулися головні бойовища героїв епосу “Махабхарата”. Та уявити її не вдавалось… Око відзначило над вулицями дивну витягнуту вгору світлу споруду. Палац спорту, чи що?..

В аеропорт ми дісталися в суботу, третього грудня 1988 року. Стояла гарна тепла погода, наче у вересні — градусів шістнадцять. Просто не вірилось, що в Москві пронизливий холод.

Перше враження було віщим, воно визначило весь перебіг подальших подій. Представник туристської фірми Ті-сі-ай, який зустрічав нас, почепив нам на шиї традиційні гірлянди квітів. Я багато разів спостерігав цей чудовий звичай по телебаченню, але не сподівався, що гостеві підносять зрізані й нанизані на волосінь голівки чорнобривців, дуже схожих на наші, українські! Майнула крамольна думка: деякі науковці вважають, що арії, предки нинішніх індійців, мали прабатьківщину в південнім Подніпров’ї — чи не звідти бозна-коли занесені в Індостан ці скромні квіти?..

Сама ж столиця великої держави справляла враження просте і сильне: ми потрапили в неосяжно величезний циганський табір! Недарма багато хто з антропологів та етнографів переконані в тому, що цигани за походженням з Індії, звідки їхніх предків, мандрівних танцюристів та скоморохів, якийсь владар вигнав геть півтори тисячі років тому… Хоч би де з’явилась біла людина, її вмить оточують галасливі, настирливі, як ґедзі, цілком циганської подоби гендлярі, у віці від патріаршого до дитячого, і тицяють під ніс різноманітний дріб’язок— сумнівні коштовності, віяла з павиного пір’я, альбомчики з наївною порнографією “храму кохання” в Кхаджурахо… Найбільш ходове слово — “чейндж”, обмін. А найбільш ходова обмінна “валюта” у гендлі з радянськими туристами — це наше мило (“Мило! мило!” — вигукують циганчата ще здаля), дешеві парфуми й одеколони, сигарети та спиртні напої. Особливо високо цінується шампанське. За дві-три пляшки можна виміняти шкіряне пальто. Ходили чутки, що шампанське для місцевих умільців дорожче за все інше, бо з товстого зеленого скла виходять найкращі “циганські” смарагди, які нам частенько й збуваються. І




загрузка...