Баженов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
БАЖЕНОВ Микола Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Психіатр, громадський діяч, літератор. Псевдонім – Слєпцов-Тєряєвський.
З дворянської родини. Батько, Баженов М., – генерал жандармерії.
Народився 11 (23) серпня 1857 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 2 квітня 1923 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на цвинтарі
московського Донського монастиря.
Навчався в 1-й (1869-1871) та 2-й (1871-1876) Московських гімназіях, закінчив медичний
факультет Московського університету (1876-1881), стажувався за кордоном (1883-1885).
Був екстерном Преображенської психіатричній лікарні (1881-1883), лікарем низки психіатричних
лікарень Рязанської і Воронезької губерній (1885-1901), головним лікарем Петербурзької
психіатричної лікарні (1894-1896), викладачем Московського університету (з 1902), головним
лікарем Преображенської психіатричної лікарні (1904-1915), головним уповноваженим з
психіатрії Кавказького фронту (1915-1916), лікарем Російського експедиційного корпусу у
Франції (1916-1923).
Брав участь в організації Російської вищої школи суспільних наук в Парижі і завідував в ній
кафедрою загальної криміналістики (1901).
Один з організаторів медичного факультету Вищих жіночих курсів, де створив і очолив кафедру
психіатрії (1906).
Запровадив курс психології сцени у МХТові (1906).
Член Російського психологічного товариства (1887).
Член Російського товариства психіатрів і невропатологів (1891).
Член Російського товариства любителів російської словесності (1902).
Співзасновник і член бюро московського психіатричного гуртка «Малі п’ятниці» (1911).
Один з організаторів (1899) і голова (1906-1911) Московського літературно-художнього гуртка.
Лауреат премії ім. О. Пушкіна (1903).
Кавалер французького ордена Почесного легіону (1905).
Спеціалізувався з проблем загальної психопатології, історії психіатрії, шизофренії, кримінальної
антропології.
Друкувався в журналі «Психіатричні бесіди».
Автор наступних доробків: «Основи вчення про лихоманку» (1883), «Символісти і декаденти.
Психіатричний етюд» (1899), «Хвороба і смерть Гоголя» (1902), «Ювілейний рік в психіатрії»,
«Психіатричні бесіди на літературні і суспільні теми» (обидва – 1903), «Історія Московського
доллгауза» (1909), «Проект законодавства про психічно хворих і пояснювальна записка до нього»
(1911), «Про значення стихійних лих в етіології деяких нервових і психічних захворювань» (1914).
Його перу також належать розвідки «Психологія і політика», «Психології тих, кого засудили до
страти», «Хворі письменники і патологічна творчість».
Усього після себе залишив понад 125 наукових праць.
У сучасників славився як визначна «пам’ятка Москви».
У м. Рязань (РФ) іменем нашого земляка названо вулицю і провулок (1966).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – С. Боткін, А. Чехов, М. Беккер, В. Сербський, Т. Мейнерт, С. Корсаков, К. Станіславський, 3. Фрейд, А. Коні, О. Марі, С. Міцкевич, О. Фельцман, М.
Осипов, В. Гіляровський, Г. Нотнагель, Ж. Шарко та ін.
***
НЕНАВИДЖУ І ЛЮБЛЮ
, з життєвого кредо М. Баженова
Ненавиджу зло, але люблю людей.
ЖОРСТОКІСТЬ ЄДИНОЇ ДОКТРИНИ, з політичного кредо М. Баженова
Найбільше насильства і жорстокості було кинуто в світі, найбільше ешафотів було споруджено і
понад усе запалено багать саме тими, хто вірував в рятівничість єдиної доктрини, яка відновить
мир, облагодіє людство.
ЧАС РЕВОЛЮЦІЙ МИНУВ, з статті М. Баженова «Психологія і політика»
Час чисто політичних революцій давно минув. Росія побачить боротьбу не лише за право, але й за
землю, і не тільки за землю, але й за встановлення справжньої соціальної і економічної
справедливості.
ДОСТАТНІ ГАРАНТІЇ, з «Проекту законодавства про душевнохворих» М. Баженова
У питанні про опіку над психічно хворими мають бути висунуті на перший план і законодавчо
визначені:
а) принцип розповсюдження державної турботи на всіх психічно хворих країни і визначення тих
заходів, за допомогою яких повинне виконуватися це завдання, і тих органів центральної влади і
самоуправлінь, і на кого ці обов’язки покладаються;
в) умови, за яких допустимо лікування вдома, у власній родині;
с) при розташуванні хворого в спеціальній установі повинні існувати достатні гарантії того, що
принципи недоторканності особи і
Последние комментарии
20 часов 2 минут назад
20 часов 4 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 5 часов назад
1 день 6 часов назад
2 дней 3 часов назад