Бицилли Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
БІЦИЛЛІ Петро Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, філолог, літературний критик. Псевдонім – П. Михайлов.
З дворянської родини. Батько, Біциллі М., – секретар Одеського міського кредитного товариства.
Народився 1 (13) жовтня 1879 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 25 серпня 1953 р. в м. Софії (Болгарія). Похований на місцевому Російському цвинтарі.
Закінчив Одеську класичну гімназію №11 (1899), історико-філологічний факультет
Новоросійського університету (1904).
Працював викладачем одеських Вищих жіночих курсів (1910-1917), Новоросійського (1918-1920),
Скоп’єнського (1920-1923), Софійського (1924-1948) університетів.
Член Руської Академічної спілки.
Друкувався в журналах «Ланцюг», «Сучасні нотатки», «Числа», «Новий Град», «Російські
нотатки», «Болгарські думки», «Щорічник Софійського університету».
Як вчений-літератор дебютував історичними нарисами «До питання про джерела «Афінської
політики» і «Тацит та римський імперіалізм» (1912).
Потім настала черга статей «На шляхах. Ствердження євразійців» (1922), «Нація і держава»,
«Нація і мова» (обидві – 1929), «Еволюція націй і революція» (1930), «Проблема нового
середньовіччя» (1932), «Трагедія російської культури» (1933). Всього за період з 1925 по 1940 р. Б.
лише в журналі «Сучасні нотатки» надрукував 105 статей і рецензій.
Перу нашого земляка належать книги: «Західний вплив на Русі і початковий літопис» (1914),
«Салімбене: нариси італійського життя ХIII століття» (1916), «Основи соціалізму» (1917),
«Падіння Римської імперії», «Елементи середньовічної культури» (обидві – 1919), «Нариси теорії
історичної науки» (1925), «Етюди про російську поезію» (1926), «Проблема життя і смерті в
творчості Толстого» (1928), «Місце Ренесансу в історії культури» (1933), «Творчість Чехова:
Досвід стилістичного аналізу» (1942), «Нотатки про роль фольклору в розвитку російської мови і
російської літератури» (1944), «Пушкін і проблема чистої поезії» (1945), «До питання про
внутрішню форму роману Достоєвського» (1946), «Проблема людини у Гоголя» (1948).
Б. – автор двотомної «Короткої історії російської літератури» (1934), «Хрестоматії з історії
російської літератури» (1932).
Всього в доробку нашого земляка – понад 300 друкованих праць. З кінця 80-х років минулого
століття вони знову активно перевидаються в Росії і Болгарії.
Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши спочатку до Югославії (1920), потім –
Македонії (1920) і зрештою – Болгарії (1924).
З нагоди 125-річчя нашого земляка в бібліотеці Софійського університету відбулася виставка
«Професор Петро Біциллі в Болгарії» (2004).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Бунін, М. Алданов, І. Гребс, П. Струве, В. Вейдле, С.
Трубецькой, Х. Гандєв, П. Сувчинський, М. Кондаков, Л. Карсавін та ін.
***
СОЦІАЛІЗМ ЗІВ’ЯНЕ
, з політичного кредо П. Біциллі
Соціалізм живиться і тримається духом догматизму, вірою в можливість володіння абсолютною,
повною, кінцевою істиною. Розвіється цей дух, вичерпається ця віра – і догматичний соціалізм
зів’яне, подібно до рослини, позбавленої живильних соків.
БАТЬКІВЩИНУ ЗАЛИШИВ ВИМУШЕНО, зі спогадів П. Біциллі
Хоча в бурхливі 1917-1920 роки я був далекий від активної політики, не беручи участь
безпосередньо в громадянській війні і не поділяючи її ідеологічних обґрунтувань, проте за
власною установкою, за своїми зв’язками, які підтримував, знаходився в таборі, ворожому
Жовтневій революції; коли наступив неминучий крах контрреволюції, разом з людьми, що мене
оточували, залишив Батьківщину.
ВІДТВОРЕННЯ ЄВРАЗІЇ, з книги П. Біциллі «Схід і Захід в історії Старого світу»
По відношенню до центру, Європа і Китай тримаються переважно оборонно. «Китайська стіна»
стала символом відсталості й зовсім не премудрого «знання іноземців», хоча насправді її сенс був
абсолютно іншим: Китай затуляв свою культуру від варварів; таким чином ця стіна цілком
відповідає римському «рубежу», яким Середземномор’я прагнуло відстояти себе від варварства,
яке тиснуло з Півночі і Сходу.
…Європа відділяється від Азії, в самій Азії випадає «центр», залишаються лише «околиці»,
духовне життя завмирає і бідніє. Новітні долі Росії, починаючи з XVI ст., можна розглядати, як
грандіозну спробу відновлення центру і, тим
Последние комментарии
11 часов 56 минут назад
12 часов 14 минут назад
12 часов 23 минут назад
12 часов 24 минут назад
12 часов 27 минут назад
12 часов 45 минут назад