Шишацкий Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ШИШАЦЬКИЙ Григорій
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Служитель культу. В чернецтві – Варлаам (1776).
З родини осадника.
Народився в 1750 р. в м. Шишаках Чернігівського полку Російської імперії (нині – районний центр
Полтавської області України).
Помер 23 липня 1820 (1823?) р. в стінах Новгород-Сіверського Преображенського монастиря (нині
– Чернігівська область України). Похований на його території.
Закінчив Переяславську духовну семінарію, Київську духовну академію.
Був учителем, префектом Переяславської духовної семінарії (1776-1780), ігуменом
Мошногірського монастиря (1780-1782), ректором Переяславської (1785), Новгород-Сіверської
духовної семінарій (1785-1787), старшим Віленських монастирів (1787-1789), архімандритом
Новгородського В’яжецького монастиря (1791-1794), настоятелем Дятловицького Спасо-
Преображенського монастиря (1794-1795), єпископом Житомирським, вікарієм Мінської єпархії
(1795-1799), єпископом Волинським і Житомирським (1799-1805), єпископом (1805-1808), архієпископом (1808-1812) Могилевським.
Кавалер ордена Св. Анни I-го степеня.
Завдяки зусиллям Ш. була відкрита Волинська духовна семінарія.
Під час російсько-французької війни 1812 р. після того, як війська Наполеона I зайняли м.
Могилів, наш земляк присягнув на вірність завойовнику й закликав все духовенство єпархії
наслідувати його приклад (так вчинило 2/3 пастирів божих і більшість міського світського
керівництва). Відступаючи, вороги Могилів не спалили.
У той же час Ш. позбавили сану, священства й ордена Св. Анни I-го степеню, а також судили за
зраду. Покарання «без права листування» розжалуваний до простого монаха відбував в Новгород-
Сіверському Преображенському монастирі (1813-1820).
Переживання вилилися в постійний плач, внаслідок чого наш земляк втратив зір. Проте, доки він
ще був зрячим, писав поетичні твори.
Серед друзів та близьких знайомих Ш. – В. Садковський, М. Значко-Яворський, Г. Долинський, А.
Худорба, А. Гудович, Г. Полетика, Т. Калинський, А. Пригара, А. Рачинський, А. Лобисевич, Ф.
Туманський, М. Миклашевський та ін.
***
БЛАГОПОЛУЧЧЯ РОСІЇ НЕ ВИНЕСУ,
з життєвого кредо А. Шишацького
Якщо Росія буде благополучною, сам я тоді буду нещасливим.
ПРИСЯГНУВ НАПОЛЕОНОВІ, з доповідної записки обер-прокурора, князя О. Голіцина
Могилівський цивільний губернатор повідомив мені про кроки з боку архієпископа могилівського
Варлаама, який звелів, щоб духівництво, йому довірене, вчинило присягу на вірність Імператору
Наполеонові і щоб при богослужіннях і вдячних молебнях, замість нашого Всенайяснішого
монарха і царюючого в Росії прізвища, називали французького імператора і італійського короля
Наполеона, а також про те, що циркуляр цей було розіслано по церквах і монастирях Могилівської
єпархії.
У Могилівському кафедральному соборі архієпископ Варлаам відслужив Божественну літургію, а…після вдячного молебню розіслав по єпархії розпорядження і присяжні аркуші, які під
власноручний підпис повинні бути отримати й світські чиновники.
МАЮ БУТИ ВІРНИМ, з тексту присяги, даної Г. Шишацьким Наполеонові I
Я, нижчепойменований, клянуся Всемогутнім Богом в тому, що встановленому урядові Його
Імператорської Високості і Французького Імператора і Італійського Короля Наполеона маю бути
вірним і усі веління виконувати і щоб вони були виконані – дбати буду.
ХРАМІВ ВОРОЖА РУКА НЕ ТОРКНУЛАСЯ, з пояснення Г. Шишацького Св. Синодові
Акти канцелярії Св. Синоду можуть засвідчити, що я у разі подібних халеп відрізнявся
непохитною вірністю Всеросійському престолові, коли в 1789 р. був у Польщі настоятелем Свято-
Духівського Віленського монастиря, й принести польському королеві і Речі Посполитій присягу
урочисто відмовився і з небезпекою для життя втік до Росії.
Проте нинішній стан мій не такий. Помста роздратованого ворога, звичайно, вилилася б на мене і
на моїх парафіян, і я б мимоволі став причиною нещасть для тих, за кого повинен душу свою
покласти, а через те й зважився я зобов’язання вірнопідданого зовнішньо лише порушити, щоб
насправді краще їх виконати, зберігаючи в спокої і тиші вручену мені від монарха мого церкву; що
я в думці своїй не обдурився, те доводять: Божі храми, до яких ворожа рука не доторкнулася, і
весь православний народ з його духівництвом, яким за віру ніхто ні від
Последние комментарии
1 день 9 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 22 часов назад
1 день 22 часов назад