Самойлович Семен [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
[Оглавление]
САМОЙЛОВИЧ Семен Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Серафим (1905). Зарахований до лику святих Російською Православною
Церквою (2000).
З родини священика. Батько, Самойлович М., – дяк.
Народився 19 липня (2 серпня) 1881 р. в м. Миргороді Полтавської губернії Російської імперії
(нині – районний центр Полтавської області України).
Розстріляний більшовиками 4 листопада 1937 р. в Кемеровській області СРСР. Місце поховання –
не відоме.
Закінчив Полтавську духовну семінарію (1902).
Був учителем Уналашкінської (1902-1905), Ситкінської (1905-1906) двокласних шкіл на Алясці, ігуменом Нурекської парафії (1906-1908), помічником єпархіального місіонера у Владикавказі
(1909), духівником осетинської Олександрівської духовної семінарії (1909-1910), намісником
могилівського Братського (1910), ярославського Толгського (1910-1915) монастирів, ігуменом
углицьких Покровського (1915-1916), Олексіївського (1916-1920) монастирів, єпископом
Углицьким, вікарієм Ярославської єпархії (1920-1922), тимчасово керуючий Ярославською
єпархією (1924-1926), архієпископом Углицьким (1926-1927),
Перу С. належить дослідження «Історія Толгського монастиря 1314-1914 рр.».
Уперше заарештований і кинутий до Ярославської в’язниці (1922).
Удруге заарештований (1924).
Утретє заарештований (1926).
Учетверте заарештований (1927).
Уп’яте заарештований і засланий до могилівського Буйницького Свято-Духового монастиря
(1928).
Ушосте заарештований і засуджений до трьох років ув’язнення в Соловецькому таборі особливого
призначення (1929).
Усьоме заслали на три роки до Сибіру (1932).
Увосьме заарештували і засудили до п’яти років виправно-трудових робіт у кемеровських таборах
(1934).
Удев’яте «трійка» при НКВС по Новосибірській області засудила нашого земляка до вищої міри
покарання – розстрілу (1937).
Посмертно реабілітований (1989).
День пам’яті – 4 листопада.
Серед друзів та близьких знайомих С. – Т. Белавін, С. Страгородський, Є. Кобранов, А.
Преображенський, І. Петрових, Ф. Поздєєвський, Г. Сергєєв, М. Ярославський, В. Ряшенцев, І.
Пустинський та ін.
***
ЛЕГАЛІЗУЄМОСЯ В ЦАРСТВІ НЕБЕСНОМУ
, з професійного кредо С. Самойловича
Наша мета – не легалізація радянської влади, а легалізація в Царстві Небесному за замогильного
життя.
ЗБЕРІГАЙТЕ ВІДДАНІСТЬ, з послання С. Самойловича до парафіян від 16 (29) грудня 1926 р.
Підкоряючись волі Божій і приймаючи на свої слабкі рамена важкий Хрест, що покладається на
мене, вважаю обов’язком звернутися до побратимів – єпископів, пастирів і православних
віруючих, благаючи їх зберігати відданість і слухняність Св. Православній Церкві, підкоряючись
лише законним представникам Патріаршої Православної Церкви.
ПОЛЕГШІТЬ СТРАЖДАННЯ ВІРЯН, з листа С. Самойловича митрополитові Сергію в серпні
1927 р.
Чи мені, юному порівняно з Вами, писати ці рядки, чи мені повчати великодосвідченого і
багатовченого Святителя Церкви Російської, але голос моєї совісті примушує знову і знову
турбувати Ваше широке і добре серце.
...Дорогий Владико, я уявляю, як Ви повинні страждати! Чому ж Ви випробовуючи ці страждання
самі не бажаєте полегшити їх тим, хто свого часу довірився Вам.
РАДЯНСЬКУ ВЛАДУ РОЗЦІНЮЮ ЯК ТИМЧАСОВУ, з письмових свідчень С. Самойловича
слідчому в 1933 р.
Я вважаю, що нам, християнам, з радянською владою, яка не визнає Бога і веде антирелігійну
роботу, не по дорозі.
Радянську владу я розцінюю ...як владу тимчасову. Я не передбачаю ніякого майбутнього, оскільки це лише одному Богові відомо...
Як християнин, я не можу схвалити політику радянської влади в справі розкуркулення і виселення
куркульства з місць постійного мешкання. Я розглядаю це як факт морального пригноблення і
утиску людини, чого можна було б уникнути, не вносити ворожнечу між групами людей, не
вносити зло до людської маси.
...Повідомляю, що із зайнятої мною позиції по відношенню до митрополита Сергія в 1927 році я
ніколи не відступав, і в цьому питанні коливань у мене не було, оскільки я не згоден з його
політикою визнання ...радянській владі.
НЕПОХИТНИЙ І БЕЗСТРАШНИЙ, з книги В. Ципіна «Історія Російської Церкви (1917-1997)»
Він (Самойлович С. – авт.) перебував у єпископському сані лише з 1920 року, проте його цінувало
і поважало духівництво, любили віруючі. Було відомо, що він користувався довершеною довірою
Патріарха Тихона ще з часів місіонерського служіння на Алясці.
Та й в боротьбі з оновленцями він був непохитний і безстрашний.
ПЕРЕСЛІДУВАЛИ ОНОВЛЕНЦІ, з нарису «Житіє архієпископа Серафима (Самойловича)» на
інтернет-порталі pravoslavie.ru
Кінець 1925 р. в архіпастирстві Серафима був особливо значущим. Промислом Божим він був
поставлений на чолі Церкви. Сталося це в складний і напружений період боротьби за збереження
спадкоємності її керівництва.
...Архієпископ Серафим просить побратимів єпископів до мінімуму скоротити листування і
зносини з очільником Церкви і надає всі справи, окрім принципових і загальноцерковних (як, наприклад, обрання і хіротонія в єпископа), вирішувати на місцях.
Владика керував Церквою до 12 квітня 1927 р. Із звільненням з ув’язнення митрополита Сергія, він передав йому ...права.
За короткий термін свого першосвятительства архієпископ Серафим проявив себе стійким
сповідувачем і мужнім хранителем інтересів святої Церкви від посягань ...влади. Поява
«Декларації митрополита Сергія» внесла до церковного життя розділення. Хворобливе
відношення вона викликала і в Ярославській єпархії. ...Підписали звернення на ім’я митрополита
Сергія. Указуючи на перевищення Заступником Патріаршого Міценаглядача канонічних
повноважень, ієрархи висловлювали глибоке співчуття про обрання такого напряму діяльності, за
якого «духовне і Божественне в церковному будівництві цілком підкоряється мирському і
земному». Архієреї, ...виражають вірність ієрархічному підпорядкуванню Міценаглядачу
Патріаршого Престолу митрополитові Петру і оголошують про самостійне управління
Ярославською єпархією.
11 квітня 1928 р. Заступник Патріаршого Міценаглядача митрополит Сергій і Тимчасовий при
ньому Патріарший Священний Синод в «Постанові» N76 оголосили рішення архієреям, що не
прийняли Декларації. Четвертий пункт стосувався архієпископа Серафима: «звільнити від
управління Углицьким вікаріатством». Ухвала №110 підсилює заходи стосовно Владики
Серафима і колишнього Пермського архієпископа Варлаама (Ряшенцева): «віддати їх канонічному
суду православних архієреїв, заборонити тимчасово богослужіння в Ярославській і Московській
єпархіях і зажадати від них в місячний термін подати письмове зречення від поданої ними заяви 24
січня (6 лютого) ц.р. і виразити слухняність Заступникові Патріаршого Міценаглядача і
Тимчасовому при ньому Патріаршому Священному Синоду».
У ТАБОРІ СТАВ ІНВАЛІДОМ, з відкритої православної енциклопедії «Древо»
...Відбував ув’язнення архієпископ Серафим в Соловецькому таборі, де його постійно посилали на
важкі роботи. Піднімаючи цеглу на двоповерхову будівлю, він упав з лісів і переламав ребра, які
зрослися невдало, що зробило його інвалідом.
Восени 1930 р. Самойловича відправили на будівництво Біломорканалу.
Протопресвітер М. Польський приводить розповідь в’язня: «Тут я вперше побачив... працюючи
помічником лікаря, на прийомі етапу, архієпископа Серафима – високого зігнутого старика, з вже
обстриженими під машинку №1 головою... Ми, помічники лікаря, прагнули допомогти Владиці, котрий страждав двостороннім хронічним плевритом при декомпенсованому міокарді і загальному
артеріосклерозі.
Якось, в кінці жовтня, в сирий непогожий день, проходячи повз землянки-дезокамери, де
проводилася дезинфекція речей за герметично зачиненими дверима, а ув’язнений-інвалід вартував
зовні камеру ..., я почув, що мене кличуть по імені. Підійшовши, я побачив змерзлого
архієпископа Серафима, – «На пост ставлять на 2 години нас, інвалідів; я стою з 12 дня і мене не
змінюють (було близько 6-ти годин вечора)».
НЕВІДОМІ ФАКТИ, з статті Е. Абизової «Козьмодем’янський період життя священомученика
Серафима (Самойловича), архієпископа Углицького»
Одним з багатьох потерпілих за віру Христову був священомученик Серафим (Самойлович), архієпископ Углицький. Мало кому відомо, що після звільнення з ув’язнення в 1932 році він обрав
собі для мешкання Козьмодем’янськ – в’їзд до великих міст був заборонений. Як видно з
життєпису, опублікованого Ярославською єпархією у зв’язку з його прославлянням, цей період
життя владики, причини його арешту тут залишилися невідомими... Тому їх можна заповнити
новими даними, одержаними при роботі над архівно-слідчою справою Малосундирської церкви.
...У січні 1932 року, після звільнення, владика Серафим приїхав до Козьмодем’янська. Він
поселився на Пугачовій горі, в маленькому будиночку № 34.
До Малосундирської церкви в цей період стікалося дуже багато віруючих з різних районів
Марійського краю, з Чувашії. У важкий час люди шукали зміцнення у вірі, духовної підтримки, утіхи в скорботі. Власті не могли цього довго терпіти.
3 січня 1933 року отець Олександр Агеносов був арештований. Разом з ним заарештували 16
мирян і черниць, які мешкали в Малому Сундир... У цій же справі заарештували і архієпископа
Серафима, звинувативши його в ідейному керівництві малосундирською церквою. Під час обшуку
у нього були вилучені лише Біблія і щоденник: більше нічого не знайшли.
Після тижневого утримання в сирому підвалі арештантського будинку до Козьмодем’янську
архієпископа Серафима відправили етапом разом зі всіма заарештованими малосундирцями до м.
Йошкар-Оли.
Последние комментарии
1 день 9 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 22 часов назад
1 день 22 часов назад