Велланский (Кавунник) Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
[Оглавление]
ВЕЛЛАНСЬКИЙ (КАВУННИК) Данило Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Філософ, хірург, фізіолог, патолог, перекладач. Один з фундаторів месмеризму на теренах
Російської імперії; запровадив в російську мову поняття «ідеал» та «ідеальність»; першим на
теренах Російської імперії вжив слово «культура» в якості філософського терміну.
З міщанської родини. Батько, Велланський М., – чинбар.
Народився 11 (22) грудня 1774 р. в м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 15 (27) березня 1847 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Великоохтинському цвинтарі.
Закінчив Київську духовну академію (1789-1796), Петербурзьку медико-хірургічну академію
(1796-1802), стажувався і Німеччині (1802-1805).
Працював ад’юнктом (1805-1814), професором (1814-1837) Петербурзької медико-хірургічної
академії,
Академік Імператорської медико-хірургічної академії (1819).
Кавалер ордена св. Володимира 4-го ступеня.
Як вчений дебютував доробком «De reformatione theorlae medicinae et physicae auspicio philosophiae naturalibus inuente» (1805).
Потім настала черга наступних книг: «Пролюзія до медицини як ґрунтовної науки» (1805),
«Біологічне дослідження природи» (1812), «Огляд головного змісту філософічного
природознавства, почерпнутого з творів Окена» (1815), «Конспект головного змісту загальної
фізики» (1830), «Дослідна, наглядова і умоглядна фізика, яка складає першу половину
енциклопедії фізичних знань» (1831), «Основний начерк загальної і приватної фізіології або
фізики органічного світу», «Основні накреслення загальної та окремої фізіології, або фізики
органічного світу» (обидві – 1836).
Книга «Тваринний магнетизм і теллуризм» залишилися в рукопису, оскільки до друку була
заборонена духовною цензурою (1840).
Переклав книги К. Клуге «Тваринний магнетизм, викладений в його історичному, практичному і
теоретичному змістах» (1818), Ф. Гартмана «Загальна патологія» (1825).
Прихильник раціоналізму.
Вважав, що матерія породжена абсолютним початком і в своєму розвитку проходить низку
послідовних ступенів, вищою з яких є людина. Його натурфілософія піддалася критиці з боку як
прихильників емпіричного знання, так і офіційних кіл, які вбачали в ній загрозу православ’ю.
Під кінець життя наш земляк повністю осліп (1839).
Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Андрієвський, Д. Самойлович, М. Десницький, І.
Давидов, М. Пирогов, В. Джунковський, В. Павлов, О. Кошелєв, В. Костенецький, Ф. Шеллінг, І.
Буш, В. Жуковський, Л. Окен, П. Загорський, В. Одоєвський, Д. Веневітінов, С. Шевирьов, І.
Киреєвський та ін.
***
НЕ НАКОПИЧЕННЯ, А ВИСНОВКИ, з наукового кредо Д. Велланського (Кавунника)
Наука полягає не в збиранні відомостей, спостережень, дослідів, а у висновку з тих і інших
загальних законів.
ВСЮ ВЛАДУ – ФІЛОСОФАМ, афоризм Д. Велланського (Кавунника)
Щасливі народи, де філософи владарюють, а царі філософствують.
ВАЖЛИВЕ, ПРЕКРАСНЕ, ВРАЖАЮЧЕ, з книги Д. Велланського (Кавунника) «Біологічне
дослідження природи»
Витончені мистецтва і міфологія народів суть плоди діяльної їх фантазії, без якої не відбулося б
нічого важливого, прекрасного і вражаючого.
ЛИШЕ ВІН МЕНЕ ЗРОЗУМІВ, зі спогадів Ф. Шеллiнга
З кiлькох тисяч моїх слухачiв одна лише людина зрозумiла мене повнiстю. Це росiйський
любитель науки Велланський.
ПОШУК ЄДНОСТІ В ПРИРОДІ, з розвідки В. Зіньковського «Історія російської філософії»
Впродовж всього життя Велланський розробляв натурфілософію, близьку до шеллінгіанства.
Розглядав природу як продукт загального життєвого початку. Всі живі й неживі об’єкти, а також
час і простір, відповідно до поглядів Велланського, є прояви цього вічного і безмежного початку.
Самі ж воно не є ні речовиною, ні силою, а ідеальною єдністю обох, що осягається умоглядно.
Визнавав пізнаваність світу. Висловлював діалектичні ідеї про загальний зв’язок явищ, про
розвиток у формі тріади, про боротьбу полярностей як джерело розвитку.
Велланський брав у Шеллінга не тільки натурфілософію, але й в значній мірі і його
трансценденталізм. Проте не тільки у Велланського, але й в німецькому, і в російському
шеллінгіанстві найвпливовішим виявився у Шеллінга його поворот до реалізму.
Трансценденталізм у шеллінгіанців відійшов на другий план. У Велланського, услід за його
реалістичним тлумаченням Шеллінга, на першому плані залишається філософія природи, яка
реалістично ж розуміється. Проте не слід зменшувати значення загальнофілософського матеріалу
у Велланського – він все ж таки, за суттю, трансценденталіст (у дусі «системи тотожності»
Шеллінга).
В його творах можна побачити досить послідовний нарис гносеології і метафізики. Велланський
захищав синтез умогляду й досвіду: «Умоглядне й емпіричне знання, – писав він, – однобічні, і
кожне окремо неповне… Споглядання, за всіх своїх переваг, недостатнє без емпірії».
У іншому місці Велланський пише, що завдання науки полягає не в емпіричних «тлумаченнях
окремих предметів», а в пошуках загальної єдності в природі.
НАУКА РОЗУМУ, з статті «Велланський Данило Михайлович» на krugosvet.ru
Платонізм грав істотну роль в натурфілософських побудовах самого Велланського. Він визнавав
«абсолютну суть світу» («ідеальний дух»), що розкривається в різноманітті явищ дійсності і
визначальну закономірність зв’язків і відносин цих природних явищ («загальне в природі існує не
лише як ідея як така, але й як зв’язок речей, як їх закон»).
У пізнанні, за Велланським, вирішальна роль належить інтелектуальній інтуїції, яка в усіх
відношеннях перевершує плотські спостереження і емпіричний досвід. Причому учений, критично
оцінюючи емпіризм, мав на увазі саме наукове пізнання і перш за все пізнання світу органічної
природи. Він стверджував, що в дослідженні «фізіологічних предметів» «ніякі досліди не надають
справжньої допомоги». Необхідно прагнути до збагнення універсальної єдності світу і на цьому
шляху спиратися на розум і інтелектуальну інтуїцію.
У тлумаченні природних процесів Велланський широко використовував принцип подібності,
виявляючи, наприклад, «спорідненість» в будові фізіологічних систем різних живих організмів і
навіть в життєдіяльності тварин і русі планет. Філософія, за Велланським, є «наукою розуму», а її
завдання полягає в поясненні «суті загального життя».
ЖИТТЯ ВИНИКЛО БЕЗ БОЖОГО ВТРУЧАННЯ, з розвідки В. Кременя «Соціальні ідеї
Данила Кавунника-Велланського»
Данило Кавунник-Велланський не лише популяризатор шеллінгіанства, кантіанства, а й
оригінальний вчений. Його учення про людину розумну стало викликом лівому крилу
французького просвітництва і, зокрема, вченню про природне право.
Замість дослідження вічної і незмінної суті людини, яка у своєму розвитку проходить ряд
історичних стадій, Данило Кавунник-Велланський фактично звів суть людини до суті багатства,
його нагромадження. Виступаючи прихильником деїзму, тобто релігійно-філософського вчення,
що допускало існування бога лише як першопричину світу і невизнання його впливу на розвиток
природи і суспільства, Данило Кавунник-Велланський вважав, що «Бог створив світ; але не
втручається в закони природи, кожний дбає тільки про себе, веде до неминучого щастя найменшої
кількості людей».
Спроби провести або уточнити розмежування між неживою і живою природою ведуть до того, що
людина неминуче зустрічається з питанням про походження життя на Землі. Для релігійного
світогляду виникнення життя на Землі стало одним з найпереконливішим свідченням творення
світу у відповідності з божественним задумом і, вдаючись до природознавства, Данило Кавунник-
Велланський намагається довести, що виникнення життя на Землі є закономірний результат
попередньої еволюції планети, що не вимагало втручання зовнішньої волі і визначити необхідні і
достатні умови, а також послідовні стадії діалектичного стрибка від неживої природи до
початкових форм життя. Кожний організм – це згусток, де концентрується речовина, енергія та
інформація. Їх запаси організм поповнює з навколишнього середовища, де вони перебувають в
більш розсіяному і менш упорядкованому вигляді. Організм переробляє всі ресурси, переводячи їх
в якісно повне більш організоване становище.
Взаємодія організму з навколишнім середовищем і є, на думку Данила Кавунника-Велланського,
потоком життя.
ТИСЯЧА РУБЛІВ ЗА ЛЕКЦІЮ, з енциклопедії «100 великих лікарів»
У 15-річному віці Данило вступив в Київську Духовну академію. Перші роки навчання він
перебував у стані релігійної екзальтації: мріяв бути архієреєм і так багато молився і так
пристрасно бив поклони, що на його лобі постійно красувалася величезна гуля сизого кольору.
…Треба відзначити, що в його дисертації була представлена нова наука, яка не була знайома
навіть найосвіченішим ученим в Росії. Тому не дивно, що не знайшлося жодного опонента при
захисті, не зважаючи на те, що для цього було відведено три дні.
Серед лікарів початку XIX століття в Росії Данило Михайлович Велланський займає абсолютно
особливе місце. Його вплив виходив далеко за межі фізіології й медицини і відбився на
загальному ході розвитку філософської думки.
Про величезний вплив Велланського й цікавості до нього говорить хоч би той факт, що гурток
представників московської інтелігенції запропонував йому 20000 рублів з проханням прочитати
двадцять лекцій.
ПІДТРИМУВАВ ТЕОРІЮ ПЕРЕКАЗІВ, з дослідження О. Стеблини «Проблема міфу у
романтичній філософії»
Д. Велланський, якого по праву вважають першопровідником шеллінгіанських ідей в Росії та
Україні, підтримував теорію міфу як збіжності ідеального та реального, як початкову форму
думки, поглибленої у буття.
Він цінує міфологію як гармонійну єдність свідомості з буттям. Бо вона – необхідна умова та
першорядний матеріал для створення художнього твору.
…Орієнтація на фольклор і народнопоетичне художнє мислення знайшла широкий відгук на
теренах України. Найбільше втілення специфіки українського буття, його національних рис,
традицій, менталітету набула «філософія серця». І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г.
Квітка-Основ’яненко та інші у своїх творах широко використовували символи та міфологічні
образи народної творчості.
Романтизм закладається в основу світогляду української культури.
ВІН ТАКИ – ВЕЛЛАНСЬКИЙ, з статті В. Брюховецького «Критична грань буття України»
В історії медичної науки був добре відомий лікар-фізіолог, професор Данило Велланський.
Виявилося, що він мав брата Матвія, який теж навчався в Києво-Могилянській академії і згодом
став головним лікарем Київського військового шпиталю.
Понад те, уточнено родовід обох братів. Вважалося, що їхнє справжнє прізвище «Кавунник», а
«Велланський» придумане в Академії. Проте знайдено документальні свідчення, що рід
Велланських належав до старовинної польської шляхти, а прадід Йосип за службу одержав с.
Велланці у Мазовецькому воєводстві, звідки й походить їхнє прізвище.
Последние комментарии
20 часов 4 минут назад
20 часов 7 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 6 часов назад
1 день 6 часов назад
2 дней 3 часов назад