Антонский-Прокопович Антон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
АНТОНСЬКИЙ-ПРОКОПОВИЧ Антон Антонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Педагог, видавець. Редактор першого природознавчого журналу на теренах Російської імперії;
першим почав читати в Московському університеті натуральну історію російською, а не латиною.
З родини священика.
Народився в 1762 р. в м. Прилуках Прилуцького полку Російської імперії (нині – районний
центр Чернігівської області України).
Помер 8 липня 1848 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований у
родинному склепі Донського монастиря.
Навчався в Києво-Могилянській академії (1773-1782), слухав лекції на медичному та
філософському факультетах Московського університету (1782-1784).
Був бакалавром Учительського інституту (1784-1787), секретарем у справах Московського
університету (1787-1789), викладачем (1789-1791), директором (1791-1824), благородного
пансіону при Московському університеті, ректором Московського університету (1819-1826),
чиновником Московського імператорського товариства сільського господарства.
Видавав журнал «Відпочиваючий працелюб», редагував перший російський природознавчий
журнал «Магазин натуральної історії, фізики й хімії», а також «Землеробське товариство», брав
участь у випуску «Вечірньої зорі».
Шість разів поспіль обирався деканом фізико-математичного факультету.
Член Російської академії наук (1813), почесний член імператорської Академії наук (1841).
Член Товариства любителів російської словесності (1820).
Член Вільного економічного товариства (1805), віце-президент Московського
сільськогосподарського товариства (1845-1848).
Голова Зборів університетських вихованців (1784).
Кавалер орденів Св. Анни II ступеня (1808), Св. Володимира III ступеня (1811), Св. Станіслава I ступеня (1846).
Багато років поспіль він – незмінний староста церкви святого Миколая Хлинівського, один з
керівників московського біблійного товариства.
Друкувався в журналах «Вранішня зірка»,
Як літератор дебютував
Перу нашого земляка належать книги «Три загадки» (1782), «Слово про початок і успіхи в науках, особливо в натуральній історії» (1791), «Слово про виховання» (1798), «Про виховання» (1818),
10-томний «Енциклопедичний довідник з натуральної історії, фізики й хімії».
А-П.. – автор доробків «Про переваги і недоліки російської мови», «Думки про відмінності
наголосу», «Про користь освіти, про вплив на неї мови», «Читання для серця й розуму», «Літера А
похідної мови», «Звіт про візитацію училищ Рязанської губернії в 1805 році».
Він також написав та видав два десятки учбових посібників, які довго вважалися найкращими.
Імператор Микола І надіслав до університету інспекцією, яка виявила серед студентів «крамольні»
настрої, за що ректора звільнили з посади (1826).
Серед друзів та близьких знайомих А.-П. – М. Гнідич, В. Капніст, Ф. Політковський, О. Пушкін,
М. Лермонтов, М. Карамзін, С. Глаголєвський, І. Дмитрієв, В. Жуковський, М. Павлов, М.
Десницький, О. Грибоєдов, М. Новиков, Д. Писарєв, В. Одоєвський, Д. Дашков, М. Фонвізін та ін.
***
ВЕЛИКА КОРИСТЬ,
з наукового кредо
А. Антонського-Прокоповича
Від природної історії користь велична, численна і багатогранна.
ДОЛЯ НАРОДІВ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МОЛОДИХ, з книги А. Антонського-Прокоповича «Про
виховання»
Щасливий той народ, якого Государ з юних літ навчений мудрості і чесноті, якому з юних
років прищеплювали правила істини й людинолюбства і якого всі думки, воля і діяння
спрямовані на те, щоб любити народ свій і благодіяти йому!
Щасливий той уряд, де кожного стану люди уміють цінувати обов’язок звання свого і
дотримуються невсипущо варти своєї; де законовиконавці найвище ставлять благо
суспільства, допомагають йому всіма силами і ретельно відвертають все те, що може
обурити суспільний спокій, порушити порядок і устрій!
Щасливе те сімейство, батько якого вихований в правилах чеснот і страху Божому! Він
стільки ж доставить суспільству корисних членів, стільки страдницькому людству
утішників…
Наскільки рятівні плоди доброго виховання, настільки згубні наслідки нехтування ним. Чи
не звідси, чи не з цього шкідливого джерела виникають всі лиха, котрі терзають людство?
Чи не звідси незліченні хвороби, що вбивають нас
Последние комментарии
17 часов 20 минут назад
17 часов 38 минут назад
17 часов 47 минут назад
17 часов 48 минут назад
17 часов 51 минут назад
18 часов 9 минут назад