Про що тирса шелестіла... [Спиридон Черкасенко] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (27) »
Про що тирса шелестіла…
Присвячується велетневі рідної сцени Миколі Садовському
Трагедія
Читача котрий захотів би знайти в цій п’єсі історичну достотність, повинен упередити що він розчарується. Історичні і взагалі живі особи в п’єсі взято автором не для популяризації їх зо сцени, а — як живі символи до втілення певних ідей (Сірко — боротьба в людині двох початків — звірячого й духового; в образах Оксани й Килини — вираз тих початків; Сірчиха — клопітна буденщина, нездатна піднестись над життям, і т. д); епоха і історичні події для драматурга тільки тло, на якому оживають його власні образи. Отже, тим, хто хотів би бачити в п’єсі якусь драматичну монографію, раю зовсім не читати сієї п'єси, а звернутись до наукових розправ. П’єсу виставлено було вперше в листопаді 1916 року в театрі М. Садовського. Автор.ДІЄВІ ОСОБИ: Іван Сірко, отаман кошовий. Софія, його жінка. Роман, син. Пеньок, старий запорожець, сторож на пасіці. Лесь, свинар. Оксана, Килина — Орлівни Перша, друга і третя жінки. Парубки, дівчата. Кудлай, військовий суддя. Шило, військовий осавула. Перепилиця, військовий писар. Ґедзь, Запридух, Крижаний — старі діди-січовики. Ярема, коза. Ясько, Сірків джура Запорожці, татарин, турчин.
ДІЯ ПЕРША
Полудень. Над річкою. В перспективі — низький протилежний берег з сивою степовою далиною. Білий килим тирси помережано червоними плямами воронщв. По цей бік. праворуч, видно частину Сіркової пасіки, розкиданої на зеленім, зарослім травою і квітами, пригорку: ліворуч — узлісся, що яром спускається в галявину. Кущі глоду, калини, гордини, поодинокі дерева на галявині в глибині сцени. Коли завісу підноситься, з лісу лунають спів і вигуки молоді, що зібралася святкувати весняне свято. Під одним з кущів сидить Килина й плете вінок із тирси, перевиваючи його зеленим листом.Килина (тихо наспівує).
З правого боку вискакує на палиці Лесь; угледівши Килину, ховається за кущ і підслухає.
Ти ж де сієї вивчилася пісні?
Килина (не встигши схопитись, злякано нахиляється покриваючи й захищаючи собою й руками вінок). Не бий мене!..
Лесь Не буду ж, ні. Скажи лиш, Де пісню сю взяла ти? Щось не чув, Щоб хто співав її.
Килина (неймовірно). А бить не будеш?
Лесь Та, ні ж, кажу!..
Килина Хіба ж то я співала?
Лесь (здивовано). А хто ж? Яка! Я ж чув те сам…
Килина То серце. Кажу йому: мовчи і занімій! Воно ж не слуха…
Лесь Ги-ги-ги!.. Чудна! Яке верзе! Причинна й справді ти. Виходить, пісню сю сама ти склала? Я теж складати вмію. Часом свині На березі од спеки у барліг Як позалазять, то нема роботи, І я сідаю під кущем спочити Й знічев'я так співаю, що аж-аж. Ось послухай, яку гарну склав… (Співає, підстрибуючи). Гірчак-молочак Свині пас, не допас, Свиня — рох! — кабан здох! Або на руку сонечко візьму Й йому приказую такої… Слухай… Сонечко, сонечко. Одчини віконечко: Он татари їдуть І тебе заріжуть..
Килина Татари!.. Де?..
Лесь Не знаєш ти хіба? Вже третій день, як бачу часом їх! Або ховаються в ярах глибоких, Або зникають у степах. Казав Я пані-господині, а вона Відказує: тю-тю на тебе, дурню! Свиней не доглядав ти, певне, й спав, То й приверзлось тобі… Ги-ги! А може… Килино! заспівай іще тієї…
Килина Якої?
Лесь Що допіру ти співала.
Килина (пригадуючи). Забула я.
Лесь Ба, брешеш! А я знаю, Якого милого згадала ти У пісні.
Килина Я? якого?
Лесь А Петра! А що! Та він кохав же не тебе…
Килина Кого ж?
Лесь Оксану! Всі про теє знають. А ти ж і збожеволіла того, Що він тебе любити не схотів. Дурна! ти покохай мене: хіба Я не вродливий?.. (Почувши гомін ближче). Хтось іде… Втічу В курінь я до Пенька. Прощай, Килино! (Тікає, стрибаючи на палиці; ховається праворуч).
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (27) »
Последние комментарии
6 часов 37 минут назад
8 часов 41 минут назад
1 день 5 часов назад
1 день 5 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 15 часов назад