Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва) [Платон] (fb2) читать постранично, страница - 97

221с7 Брасід — відомий спартанський полководець. З ним пов'язані драматичні для Атен події Пелопоннеської війни, зокрема поразка атенців 422 року до Р. X. біля Амфіполя.

(обратно)

142

221с7 Нестор — найстаріший за віком герой Троянської війни; прославився мудрістю і красномовством.

(обратно)

143

221с7 Антенор — один із троянських вождів, відомий своїми палкими промовами, в яких закликав троянців заради спасіння батьківщини повернути Єлену Менелаєві й укласти мир з ахейцями.

(обратно)

144

221е1-222а7 На перший погляд, це банальні теми, але й слухачі відповідні. Сократ знаходить їх на торговиськах, у ремісничих майстернях, просто на вулицях Атен. Дотепна маска, яку може носити тільки великий дух! Згадаймо, що Алківіад, щойно зайшов, висловив здивування, чому Сократ сидить не з Арістофаном. Чи не тому Алківіад запитав про це, що промови Сократа витримано переважно в стилі комедійної риторики? Як і комедії Арістофана, вони дивували й дивують вже самою своєю формою. Побудовані з цілковитим нехтуванням звичної для «нормальних людей» логіки, вони ламали традиційні уявлення не лише про риторику, а й про сутність Краси, Істини та Блага, відкривали світ вартостей, на перший погляд, «вивернутий навиворіт»[98].

(обратно)

145

222b2 Хармід — дядько Платона, брат його матері; Платон присвятив йому діалог, названий його іменем.

(обратно)

146

222b2 Евтідем — один із пізніх софістів; походив з о. Хіос, сучасник Сократа. Платон присвятив йому діалог, названий його іменем.

(обратно)

147

222b3-4 У цьому суть еротичної іронії Сократа. Він лише вдавав закоханого, щоб закохувати в себе. Закохувати, очевидно, не в зовнішню свою красу — фізично Сократ був майже потворним, — але у свій Ерос, який, за дефініцією Діотими [200а2-201с7], є прагненням володіти тією красою, якої комусь бракує. Бути закоханим у Сократа — означає бути закоханим в Ероса.

(обратно)

148

222d3-4 Сатиро-силенівські драми розігрували на театральних фестивалях під час великих Діонісій. Їх ставили після трьох трагічних творів тетралогії для розваги, як веселу «сатирову гру»[99]. Основними персонажами були силени й сатири — демони вегетації і плодючості. Цим міфічним істотам із почту Діоніса традиційно чіпляли товсті животи, а в Атенах — кінські хвости і фалоси: атрибути, що мали символізувати творчі сили природи[100]. Назвавши промову Алківіада сатиро-силенівською драмою, Сократ закликає присутніх сприймати слово Алківіада з усмішкою. Сміявся передусім сам, насміхався із вбраної на себе маски: цього вимагала специфіка жанру, але не меншою мірою — «специфіка» екзистенції філософа.

(обратно)

149

223d10 Лікей — атенське передмістя, де стояв храм Аполлона Лікейського. Недалеко від храму був гімнасій, куди часто приходив Сократ провадити бесіди в колі своїх учнів[101] (про Сократа, який іде дорогою до Лікею, Платон згадує на початку діалогів Лісій і Евтіфрон [Lysis 203а; Eutyphr. 2а]). Згодом у Лікейському гімнасії вчителював Арістотель, заснувавши там школу перипатетиків. Звідси походить і українське слово «ліцей».

(обратно)
(обратно)