Зрада Айнштайна [Ерік-Емманюель Шмітт] (fb2) читать постранично

Ерік-Емманюель Шмітт Зрада Айнштайна

Готель між двох світів

Ні в чому я не впевнений так, як у непевному.

Франсуа Війон

Дійові особи

Жульєн Порталь

Маг Раджапур Доктор С.

Президент Дельбек

Лора

Марі

Хлопець у білому (роль без слів) Дівчина в білому (роль без слів)

Обстава весь час однакова.

На початку — дуже дивний звук, подібний до гудіння потужного протягу…

Таке враження, ніби цей вітер надзвичайної сили може підхопити й понести на крилах могутнього подиху будь-що — людей, човни, будинки, дерева…

Завивання гучнішає, надувається, харчить, розбухає аж до неможливого — й раптом за кілька секунд згасає. Одночасно з останнім бурмотінням вітру чути і гуркіт ліфту, що зупиняється.

На сцені спалахує світло.

Перед нами — рецепція у готелі.

Зала вабить око стриманістю, затишком, притлумленим штучним світлом — а ще традиційними кріслами перед низькими столиками; від стійки рецепції — цієї миті за нею нікого немає — уявні пожильці розходяться двома коридорами, які ведуть до кімнат; перший коридор позначено літерою В, другий — літерою Ж.

Лампочка над ліфтом показує, що хтось прибув. Дзенькання. Дверцята відчиняються.

Сторожко роззираючись, із явно збентеженим виразом обличчя Жульєн — ще досить молодий чоловік у світлому плащі — однією рукою чухмарить собі голову, а другою спирається на дверцята ліфта. Потерши чоло, він збирається з силами і поволі виходить. Рухається він досить непевно, ніби щойно зазнав пригоди, яка його спантеличила.

Якусь мить Жульєн роззирається, потім підходить до стійки рецепції. Відразу бозна-звідки з'являється довготелесий служка, що ґречно всміхається.

Жульєн спирається на стійку.

ЖУЛЬЄН: Де я?

Замість відповіді служка повагом простягає Жульє-нові ключ.

ЖУЛЬЄН: Авжеж, ви маєте рацію — мені слід відпочити.

Служка робить знак. Дівчина в білому — така ж вправна й мовчазна, як і він, — наближається до Жуль-єна. Вона мовчить, але Жульєн відповідає їй так, ніби вона до нього звертається.

ЖУЛЬЄН: Звісно, в мене є речі — вони у моєму авто, — проте… (Він нишпорить у кишенях, шукаючи ключі, але не знаходить їх. Тоді сумно зауважує:) Нехай… повернемося по них пізніше…

Служниця бере його за руку й веде до коридору, позначеного літерою В. Проте Жульєн раптом зупиняється й обертається.

ЖУЛЬЄН: Певно, ви мали б занотувати моє ім'я… бо що як хтось мені потелефонує…

Служка показує йому журнал реєстрації пожильців.

ЖУЛЬЄН: О… то ви вже занотували… це добре… (Він явно збентежений.) Авжеж, ви маєте рацію, мені конче слід відпочити…

Служниця дбайливо підтримує Жульєна. Вони зникають у коридорі В.

Тим часом із коридору Ж виходять двоє пожильців. Маг Раджапур, убраний у шовковий халат, озирає передпокій.

МАГ: Казав же я вам, що прибув новенький!

За ним чимчикує Президент Дельбек — черства, трафаретна людина, вдягнена зі стриманістю, властивою персонам, які понад усе цінують респектабельність.

ПРЕЗИДЕНТ: Ні, я нічого такого не чув!

МАГ: Не дивно — ви ж бо глухий, мов стара батарея!

ПРЕЗИДЕНТ (ображено): Даруйте?!

МАГ: Ось бачите! (Обертається до служки.) Рафаїле, до нас прибув хтось новий?

Хлопець усміхається.

МАГ (сприйнявши це як підтвердження): Ага, так я і думав!

ПРЕЗИДЕНТ (здивовано): Ви його кличете Рафаї-лом? А я — Гавриїлом.

МАГ: І що, він вам відповідає?

ПРЕЗИДЕНТ: Аякже!

МАГ: То ми обидва вгадали його ім'я!

ПРЕЗИДЕНТ: Не може бути! (Обертається до стійки рецепції.) Гавриїле, як вас насправді звати: Рафаїлом чи Гавриїлом?

Проте хлопець уже зник, не зронивши ні слова.

МАГ (сідає): Чому б вам не визнати, що ми обидва вгадали?

ПРЕЗИДЕНТ: Бо ви кажете одне, а я — друге.

МАГ: І що з того?

ПРЕЗИДЕНТ: Істина — це або перше, або друге, проте ніяк не перше й друге водночас! Або так, або інак. Або ви маєте рацію і я помиляюсь. Або ж моя правда, а помиляєтесь ви.

МАГ: А ваша істина з моєю ужитись не може?

ПРЕЗИДЕНТ: Звісно, що ні!

МАГ: Ти диви… Достоту заміжня пані: ділити її не можна ні з ким.

ПРЕЗИДЕНТ: Я пані Президентову ніколи ні з ким не ділив!

МАГ: О, в це я охоче вірю! Адже вчора ви показували мені її фото…

ПРЕЗИДЕНТ (ображено): Даруйте?!

МАГ (повторює, ніби глухому): Бо вчора ви показували мені її фото!

Маг розгортає газету і занурюється у читання. Та це не зупиняє Президента.

ПРЕЗИДЕНТ: Ви бачили сьогодні Доктора С.? (Маг відкриває рота, щоби відповісти, але не встигає.) А я досі його не бачив! Зранку навмисно зробив запит на побачення — проте відповіді не отримав і досі. Хіба можна так поводитися з людьми?! Га?! Я вас питаю! (Маг знову відкриває рота, щоби відповісти, але знову не встигає.) Це абсолютно неприпустимо! Адже на кожного з нас