Вход в систему

Что такое OpenID?

Последние комментарии

Новое на форуме

подробнее

Последние записи в блогах

подробнее

Впечатления

чтун про Видум: Падение (Фэнтези: прочее)

Очень! очень приличная "боярка"! Прочёл все семь книг "запоем". Не уступает качеством сюжета ни Демченко Антону, ни Плотников Сергею, ни Ильину Владимиру. Lena Stol - респект за "открытие" талантливого автора!!!

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Калинин: Блаженный. Князь казачий! (Попаданцы)

Написано на уровне детсада. Великий перерожденец и врун. По мановению руки сотня людей поднимается в воздух, а может и тысячи. В кучу собран казачий уклад вольных и реестровых казаков, княжества и рабы. 16 летний князь командует атаманами казачьего войска. Отпускает за откуп врагов, убивших его родителей. ГГ у меня вызывает чувство гадливости. Автор с ГГ развлекает нас текстами казачьих песен. Одновременно обвиняя казаков

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Михаил Самороков про Владимиров: Сармат (Боевая фантастика)

Говно.
Косноязычно, неграмотно, примитивно.
Перед прочтением сжечь

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Khan77 про Павел: Ага, вот я тут (Попаданцы)

Добавить на полку

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Ангелов: Эсминцы и коса смерти. Том 1 (Альтернативная история)

Мне не понравился стиль написания - сухой и насквозь казённый. Не люблю книги канцеляристов.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Соняшнi кларнети [Павло Григорович Тичина] (fb2) читать постранично

- Соняшнi кларнети 60 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Павло Григорович Тичина

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Не Зевс, не Пан…

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім — всі планети.
Я був — не Я. Лиш мрія, сон.
Навколо — дзвонні згуки,
І пітьми творчої хітон,
І благовісні руки.
Прокинувсь я — і я вже Ти:
Над мною, підо мною
Горять світи, біжать світи
Музичною рікою.
І стежив я, і я веснів:
Акордились планети.
Навік я взнав, що Ти не Гнів, —
Лиш Сонячні Кларнети.
1918

Закучерявилися хмари…

Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить…
О милий друже, — знов недуже —
О любий брате, — розіп'яте —
Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.
Закучерявилися хмари…
Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть…
З душі моєї — мов лілеї —
Ростуть прекрасні — ясні, ясні —
З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.
Женуть вітри, мов буйні тури!
Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим…
Я хочу бути — як забути? —
Я хочу знову — чорноброву? —
Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!
Одбивсь в озерах настрій сонця.
І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум…
Сум серце тисне: — сонце! пісне! —
В душі я ставлю — вас я славлю! —
В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.
І сміх, і дзвони, й радість тепла.
1917

Гаї шумлять…

Гаї шумлять —
             Я слухаю.
Хмарки біжать —
             Милуюся.
Милуюся — дивуюся,
             Чого душі моїй
                         так весело.
Гей, дзвін гуде —
            І здалеку
Думки пряде —
            Над нивами.
Над нивами-приливами,
            Купаючи мене,
                          мов ластівку.
Я йду, іду —
            Зворушений.
Когось все жду —
             Співаючи.
Співаючи — кохаючи
              Під тихий шепіт трав
                            голублячий.
Щось мріє гай —
             Над річкою.
Ген неба край —
             Як золото.
Мов золото — поколото,
             Горить-тремтить ріка,
                                як музика.
1913

Арфами, арфами…

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
                                Самодзвонними:
            Йде весна
                             Запашна,
              Квітами-перлами
                         Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
                                    Ніжнотонними:
            Буде бій
                        Вогневий!
            Сміх буде, плач буде
                        Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий
                                      З переливами:
            Йде весна
                             Запашна,
              Квітами-перлами
                         Закосичена.
Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
                                      Там за нивами:
              Ой одкрий
                        Колос вій!
               Сміх буде, плач буде
                           Перламутровий…
1914

Десь надходила весна

Десь надходила весна. — Я сказав їй: ти весна!
            Сизокрилими голубками
            У куточках на вустах
            Їй спурхнуло щось усмішками —
            Й потонуло у душі…
Наливалися жита. — Я сказав їй: золота!
             Гнівно брівоньки зламалися,
            Одвернулася. Пішла.
             Тільки довго оглядалася —
            Мовби кликала: іди!
Почали тумани йти. — Я сказав; не любиш ти!
            Стала. Глянула. Промовила.